Порти Приморськ і Усть-Луга є ключовими вузлами для експорту сірчистої нафти із сибірських родовищ росії. Раніше основний потік цієї нафти транспортувався через нафтопровід «Дружба», однак після того, як Україна перекрила транзит, а Європа відмовилася від поставок, логістика експорту змінилася.
Про це розповідає Finway
Стратегічна роль портів Приморськ і Усть-Луга у схемі експорту російської нафти
На маршруті нафтопроводу розташовані також Ярославський та Киришський нафтопереробні заводи, які використовують частину сировини для виробництва нафтопродуктів. Загальний розподіл відбору нафти виглядає так:
- Порт Приморськ — близько 1 млн барелів на добу;
- Порт Усть-Луга — 0,7 млн барелів на добу;
- Нафтопровід «Дружба» через Україну — 0,2 млн барелів на добу;
- Киришський НПЗ — 0,4 млн барелів на добу;
- Ярославський НПЗ — 0,3 млн барелів на добу.
«Разом — 2,6 млн б/д сирої нафти із загального видобутку 9,2 млн б/д, тобто 28%. Перенаправити такий обсяг в інші джерела просто неможливо. Після заповнення всіх вільних ємностей Росія буде змушена глушити видобуток».
Мета блокування експорту та наслідки для нафтової галузі рф
Фахівці вважають, що тривале блокування експорту та переробки нафти через ці порти може змусити росію значно скоротити видобуток, особливо на низці родовищ. При нинішньому рівні видобутку у 9,2 млн барелів на добу, навіть зниження на 1–2 млн барелів стане відчутним ударом для нафтової індустрії рф. Оптимальним для української сторони розглядається зниження видобутку саме на 2 млн барелів на добу, що може призвести до суттєвих фінансових втрат для російської економіки.
Досягнення такого результату можливе лише за умов блокування експорту нафти протягом кількох місяців, що стане потужним інструментом тиску на росію та обмежить її можливості фінансування подальших воєнних дій.