Значна частина території України вже сьогодні страждає від наслідків бойових дій з росією: масове мінування, забруднення ґрунтів та руйнування природних екосистем створюють величезні екологічні ризики. Внаслідок війни окремі українські землі можуть залишатися небезпечними для життя людей, ведення сільського господарства та використання ще багато років, а то й десятиліть.
Про це розповідає Finway
Зростаючі масштаби екологічної шкоди
Проблеми екології, пов’язані з війною, набувають особливої актуальності для України на тлі щорічних глобальних ініціатив ООН. Згідно з інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, станом на 2025 рік понад 30% всієї території країни мають різний ступінь забруднення чи пошкодження внаслідок війни. Понад 2,5 мільйона гектарів земель потенційно заміновані. Фіксуються тисячі випадків забруднення ґрунтів нафтопродуктами, важкими металами та залишкми вибухових речовин.
Експерти ООН наголошують, що наслідки війни для екології є накопичувальними та тривалими: забруднення не зникає з припиненням бойових дій, а продовжує поширюватися у ґрунти, води та харчові ланцюги.
“Війна залишає після себе не лише зруйновані міста, а й території, які можуть бути небезпечними для життя ще десятиліттями. Ми вже сьогодні бачимо, як великі площі земель перетворюються на зони екологічного ризику, і відновлення цих територій потребуватиме системної міжнародної роботи”, — зазначила Юлія Мархель, лідерка всеукраїнського молодіжного руху Let’s Do It Ukraine.
“Мертві зони” та регіони підвищеного ризику
За словами екологині Владислави Бандури, термін “умовно мертві території” вживається для опису зон, де проживання є небезпечним через мінну загрозу, сильне хімічне забруднення або повне руйнування екосистем. Такі території можуть залишатися непридатними для використання від 5-10 років до кількох десятиліть — усе залежить від рівня забруднення та темпів розмінування.
За оцінками Програми ООН з довкілля (UNEP), відновлення екосистем після воєнних конфліктів може тривати від 20 до 50 років, а іноді й довше. Найбільш уразливими залишаються південні та східні регіони України, що найбільше постраждали від бойових дій, мінування, пожеж та техногенних катастроф.
Особливу стурбованість викликає Херсонщина та територія колишнього Каховського водосховища. Руйнування греблі Каховської ГЕС призвело до масштабної зміни екосистеми Нижнього Дніпра: значні площі були затоплені або осушені, а донні відкладення, які містять понад 90 тисяч тонн важких металів, стали потенційним джерелом тривалого забруднення Дніпра та Чорного моря.
Донецька та Луганська області вже понад десять років потерпають від накопичення екологічних проблем. Окрім наслідків війни, ці регіони стикаються з ризиками затоплення шахт, руйнування промислових підприємств та забруднення підземних вод. Експерти відзначають, що поєднання воєнного та промислового забруднення робить Донбас одним із найскладніших для відновлення регіонів України.
У Харківській області вчені фіксують масштабне руйнування ґрунтового покриву, численні вирви від вибухів, пожежі та втрату частини природної родючості земель. Постраждали й природоохоронні території півдня країни — Кінбурнська коса, Олешківські піски, Нижній Дніпро, Чорноморський біосферний заповідник і «Асканія-Нова». Від війни постраждали близько 20% усіх природоохоронних зон України, частина з них залишається окупованою або недоступною для детального моніторингу.
Відновлення та виклики для майбутнього
Найбільшим екологічним викликом після завершення бойових дій стане повернення до життя мільйонів гектарів земель, очищення водних ресурсів та відновлення природних ландшафтів. Важливою умовою для цього є усунення мінної небезпеки та токсичного забруднення, а також проведення екологічного аудиту й рекультивації територій.
Експерти наголошують, що навіть після завершення війни, процес екологічної реабілітації займе десятиліття. Лише після розмінування стане можливим повноцінне відновлення природних екосистем та повернення земель у господарський обіг.
Разом із тим, природа має потужний потенціал до самовідновлення, але лише за умови активної участі держави, міжнародної спільноти та системної роботи з ліквідації наслідків війни.
Зростання температури, частіші посухи, дефіцит водних ресурсів та деградація екосистем підсилюють необхідність екологічної реабілітації України як елементу національної безпеки. Як зазначає Владислава Бандура, “Всесвітній день охорони довкілля у 2026 році для України — це нагадування, що екологія є частиною національної безпеки. Території, зруйновані війною, потребують не лише розмінування, а й довготривалої екологічної реабілітації, яка може тривати десятиліттями”.