17 травня 1887 року на Донбасі відбувся перший страйк шахтарів, які вимагали безпечних умов праці під землею. Майже через 140 років шахти цього регіону знову становлять небезпеку — вже не лише для гірників, а й для мільйонів жителів. Під час війни на окупованих територіях Донбасу розгортається прихована екологічна катастрофа: затоплені шахти можуть отруїти воду, спричинити просідання міст і залишити Україні токсичну спадщину на десятиліття.
Про це розповідає Finway
Екологічна криза, що триває з 2014 року
Масове затоплення шахт Донбасу розпочалося ще до повномасштабного вторгнення. Згідно з даними Рахункової палати, станом на 2019 рік на території України було 232 шахти, з них експлуатувалися 148, а на підконтрольній частині країни — лише 35. Київ фактично втратив доступ до більшості шахт на окупованій території, що унеможливило контроль рівня шахтних вод і масштабів затоплення. Основними джерелами інформації залишалися звіти місії ОБСЄ, однак із березня 2022 року рф заблокувала її роботу в Україні.
За оцінками, ще у 2020 році на окупованих територіях затоплювалися щонайменше 39 шахт. Причинами стали знеструмлення через обстріли та руйнування систем електропостачання, що призвело до зупинки помп для відкачування води. Згодом фіксувалися випадки свідомого затоплення шахт окупаційною владою. Особливості геології Донбасу спричинили перетікання шахтних вод із окупованих територій на підконтрольну Україні частину Луганщини. Так, у 2018 році стався прорив на шахті “Золоте”, яка після затоплення основних горизонтів зупинила видобуток вугілля. Воду доводилося відкачувати цілодобово та скидати у річку Комишуваха, проте навіть це не вирішувало проблему повністю, оскільки у воді фіксувалися перевищення вмісту хлоридів і сульфатів. Міжнародні донори та Луганська військова адміністрація планували встановити нові очисні споруди, але реалізувати проєкт завадила повномасштабна війна.
Втрачені шахти та масштабні ризики
Після 2022 року ситуація різко погіршилася: бойові дії, руйнування енергетичної інфраструктури та окупація призвели до того, що більшість шахт залишилися без належного обслуговування. Як зазначає Юлія Мархель, лідерка екологічного руху “Let’s Do It Ukraine”, затоплення шахт — це прихована загроза, яка вже руйнує місцеві екосистеми.
“Цей процес формує критичні виклики, оскільки забруднена вода просочується у ґрунти, що впливає на життя кожного мешканця краю. Варто згуртовувати світові зусилля для впровадження інноваційних систем очищення відразу після відновлення контролю над територіями”
Ще до великої війни експерти попереджали, що більшість затоплених шахт на окупованих територіях не були належно законсервовані, а в окремих об’єктах рівень затоплення перевищував 60%. За перші місяці повномасштабного вторгнення на Донбасі затопили ще щонайменше 10 шахт, здебільшого через відсутність електропостачання. Сьогодні на окупованих територіях працює менше 20 шахт, тоді як інші або зруйновані, або затоплені, що свідчить про втрату значної частини вугільної інфраструктури регіону.
Підземні загрози Донбасу: радіація, метан і токсини
За словами екологині Владислави Бандури, десятиліттями шахти Донбасу потребували постійного відкачування води. Зупинка цього процесу призводить до затоплення підземних виробок, де вода вступає у реакцію з породами та промисловими відходами. Разом із водою у довкілля потрапляють важкі метали, сульфати, феноли, солі та токсичні хімічні сполуки. Найбільша небезпека — проникнення цих вод у підземні горизонти, які живлять річки та джерела питної води. Забруднення може поширитися далеко за межі шахтних регіонів, а очищення потребуватиме значних ресурсів і складних технологій.
Крім того, затоплення шахт може спричинити деформацію земної поверхні, що призводить до руйнування будинків, тріщин у дорогах, пошкодження комунікацій, зсувів ґрунту й підтоплення територій. Такі наслідки можуть проявитися навіть через роки після завершення бойових дій, а частина населених пунктів уже опинилася в зоні геологічної нестабільності. Окрему небезпеку становить метан, який накопичується в шахтах і після затоплення може виходити на поверхню через тріщини, створюючи ризики вибухів і пожеж.
Ядерна загроза шахти “Юнком”
Окрему увагу експертів привертає шахта “Юнком” поблизу Єнакієвого, де у 1979 році СРСР здійснив підземний ядерний вибух. Усередині шахти залишилася капсула з радіоактивними матеріалами. Понад 40 років шахту утримували у сухому стані, але у 2018 році окупаційна влада припинила відкачування води через брак фінансування, і руйнівний процес затоплення розпочався. Екологи попереджають про ймовірність потрапляння радіоактивних речовин у підземні води, що може загрожувати басейнам річок Сіверський Донець і Кальміус.
Після деокупації: новий екологічний фронт
За словами Владислави Бандури, відновлення Донбасу стане одним із найскладніших екологічних викликів після деокупації. Частину шахт, ймовірно, неможливо буде технічно відновити — їх доведеться остаточно закривати та проводити масштабні роботи з рекультивації територій. Україні знадобляться роки моніторингу, міжнародна допомога та комплексна екологічна програма для подолання наслідків затоплення шахт.
Донбас сьогодні — це не лише зона гуманітарної та військової кризи, а й територія прихованої екологічної небезпеки. Чим довше триває окупація, тим масштабнішими можуть стати наслідки для довкілля після повернення регіону під український контроль. Окрім цього, у водоймах України швидко поширюються чужорідні види, які витісняють місцеву фауну та порушують природний баланс, що, за оцінками екологів, може мати незворотні наслідки.