Для того щоб переклад документів набув юридичної сили, необхідно пройти процедуру нотаріального засвідчення. Нотаріус — як державний, так і приватний — підтверджує, що зміст перекладу відповідає оригінальному тексту.
Про це розповідає Finway
Основні правила нотаріального засвідчення перекладу
У разі, якщо нотаріус володіє мовами оригіналу та перекладу, він може самостійно засвідчити відповідність документа. Якщо ж нотаріус не знає відповідної мови, переклад здійснює кваліфікований перекладач, а нотаріус засвідчує підпис цього перекладача. Для цього спеціаліст зобов’язаний надати документи, які підтверджують його особу та кваліфікацію.
Під час нотаріального посвідчення перекладу діють чітко визначені правила:
- Переклад та оригінал документа розміщуються на одній сторінці, яка поділена вертикальною рискою: ліворуч розташовується текст оригіналу, праворуч — переклад.
- Переклад повинен охоплювати увесь зміст документа і завершуватися підписами.
- Під обома текстами ставиться підпис перекладача (якщо переклад виконує він).
- Під оригіналом і перекладом нотаріус розміщує посвідчувальний напис.
- Якщо переклад оформлюється на окремому аркуші, його приєднують до основного документа, прошнуровують і скріплюють підписом та печаткою нотаріуса.
Додаткові нюанси та можливості за кордоном
У Міністерстві юстиції України наголошують, що якщо під час нотаріальної дії одночасно засвідчуються підпис перекладача та правильність перекладу, це розглядається як дві окремі нотаріальні дії, кожна з яких отримує власний реєстровий номер.
Українці за межами країни мають можливість отримати нотаріальне засвідчення перекладу через консульські установи України.
Окремо варто згадати афідевіт — це письмова урочиста заява, яка підтверджує або спростовує певні факти, що мають юридичне значення. Такий документ часто застосовується за кордоном, коли стандартні документи не підлягають легалізації або апостилюванню. Особливо це стосується довідок з Державного реєстру речових прав на нерухомість, документів без підписів і печаток (наприклад, електронних довідок), а також підтвердження місця проживання, утримання дитини, родинних зв’язків, джерел фінансування, досвіду роботи, відсутності шлюбу тощо.