Міжнародна група науковців вперше розкрила причини виникнення масштабної системи западин у центрі Північної Атлантики, відомої як Королівська западина. Ця унікальна геологічна структура перевищує за розмірами навіть Великий каньйон, а її походження пов’язане з комплексом тектонічних процесів і підвищеною температурою мантії Землі.
Про це розповідає Finway
Геологічна унікальність Королівської западини
Королівська западина розташована приблизно за тисячу кілометрів на захід від Португалії та простягається майже на 500 кілометрів. Вона складається з кількох паралельних жолобів, а на її східному краю знаходиться одна з найглибших точок Атлантики — Пік-Деп. Незважаючи на відсутність морських течій, які могли б створити такі долини, на дні океану сформувалися ландшафти, масштаби яких перевершують навіть наземні аналоги.
Тектонічні процеси та роль мантійного шлейфу
Дослідження, проведене під керівництвом Центру океанічних досліджень GEOMAR (Німеччина), показало: від 37 до 24 мільйонів років тому цей регіон був тимчасовою межею між Європейською та Африканською літосферними плитами. У цей період земна кора не лише зміщувалася, а й розривалася з пн.-сх. на пд.-зх., що призвело до утворення довгих западин.
Морська геологиня Антьє Дюркефельден підкреслила, що визначальною стала незвично потовщена та нагріта океанічна кора. На думку дослідників, ці умови виникли через активний мантійний шлейф — попередник сучасного Азорського шлейфу.
“Підняття гарячого матеріалу з глибин Землі могло послабити кору, зробивши її вразливішою до тектонічного розриву саме в цьому місці”.
Переміщення межі плит на південь, до сучасних Азорських островів, зупинило формування жолобів у Королівській западині, що підтверджує прямий зв’язок між процесами в мантії та деформаціями верхніх шарів земної кори.
Висновки дослідження дозволяють краще зрозуміти сучасні тектонічні процеси в регіоні. Зокрема, в районі Азорів сьогодні формується нова система жолобів — рифт Терсейра, що виникає над аналогічно потовщеною океанічною корою.
Матеріали для дослідження зібрано під час експедиції M168 на борту наукового судна METEOR у 2020 році. Використовуючи гідролокатор високої роздільної здатності, вчені створили деталізовану карту морського дна та зібрали зразки вулканічних порід. Їхній вік визначали в лабораторіях, зокрема в Університеті Медісона (США).