Українська повстанська армія (УПА) була військово-політичним формуванням, яке діяло на території України в період з 1942 по 1956 рік. Основною метою створення УПА було об’єднання різних збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б) задля формування національної української армії, відновлення незалежної Української держави та підготовки до повстання після ослаблення радянського СРСР і нацистської Німеччини у ході Другої світової війни.
Про це розповідає Finway
Історія та керівництво Української повстанської армії
УПА прагнула створити соборну українську державу, яка б об’єднала всі етнічні українські землі. Датою заснування армії вважається 14 жовтня 1942 року. Останні бої УПА з радянськими військами відбулися у 1956 році, коли повстанці намагалися заблокувати радянські військові колони, які прямували до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання. За окремими даними, останні сутички відбулися навіть у 1967 році.
Головними командирами УПА у різні роки були Дмитро Клячківський (1943), Роман Шухевич (1944–1950) та Василь Кук (1950–1954). Армія використовувала переважно трофейне озброєння: німецьке, радянське, угорське та австрійське. Окрім українців, у лавах УПА воювали представники інших національностей, включаючи євреїв та росіян.
Діяльність УПА та суперечливе ставлення
Українська повстанська армія боролася на два фронти: проти нацистської Німеччини та радянської влади. Згідно з німецькими документами та звітами радянських партизанів, напади підрозділів УПА на німецькі війська тривали до серпня 1944 року, а німецькі окупаційні керівники визнавали антинімецький характер дій УПА. У той же час радянська пропаганда активно очорнювала армію, стверджуючи про її співпрацю з нацистами.
У російській федерації УПА була оголошена екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році. У Польщі ж переважає негативне ставлення до УПА: у 2016 році парламент країни визнав дії солдатів УПА на Волині геноцидом польського населення. На Волині в той час діяли не лише підрозділи УПА, а й інші збройні формування, серед яких були мережі «Бульби»-Боровця, «мельниківці», а також німецькі каральні частини, поліцаї та радянські партизани.
Документи СБУ свідчать, що в Західній Україні польські втрати становили понад 30 тисяч осіб і 240 знищених населених пунктів, натомість українські втрати – понад 16 тисяч осіб і 115 сіл. Польський Інститут національної пам’яті вважає, що кількість загиблих поляків від дій УПА та інших націоналістичних загонів може сягати 100 тисяч осіб.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності довгий час залишалося неоднозначним, варіюючись від сприйняття борцями за свободу до оцінок як колаборантів. Водночас, після Революції гідності в Україні почало переважати позитивне ставлення і визнання внеску УПА в боротьбу за незалежність країни.
Із 2015 року вояки УПА отримали статус борців за незалежність України у XX столітті, а у 2018 році було ухвалено закон, що надає їм статус учасників бойових дій.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. …Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації дослідження Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.
За підсумками соціологічного опитування, проведеного восени 2023 року, понад дві третини українців вважають УПА символом захисту незалежності. Це свідчить про суттєве зростання ролі історії УПА у формуванні національної ідентичності та колективної пам’яті сучасної України.