Світові ціни на нафту залишаються недостатньо високими, щоб повністю відобразити глибину масштабної кризи постачання, яка виникла внаслідок війни в Ірані та фактичного закриття Ормузької протоки. Обмеження транспортування через цей стратегічний морський шлях призвело до суттєвого скорочення обсягів нафти на глобальному ринку.
Про це розповідає Finway
Втрата обсягів постачання та прогнози аналітиків
На Глобальному саміті FT Commodities у Лозанні головний економіст компанії Trafigura Group Саад Рахім заявив, що з початку конфлікту на Близькому Сході вже втрачено приблизно мільярд барелів нафти. Якщо війна триватиме, ця цифра може зрости до 1,5 мільярда барелів. При цьому Фредерік Лассер, який очолює відділ аналізу Gunvor Group, наголосив, що у разі продовження воєнних дій ще на місяць ринки нафти можуть «досягти дна», тобто запаси нафти будуть вичерпані.
Ф’ючерси на нафту марки Brent від початку війни в Ірані характеризуються значною волатильністю: ціна піднімалася майже до 120 доларів за барель, проте згодом знизилася на тлі очікувань мирних переговорів між США та Іраном. Станом на 21 квітня барель Brent торгувався близько 95 доларів, що пояснюється сподіваннями на швидке врегулювання конфлікту.
“Масштаб, здається, такий, що ринок насправді не може його осягнути. Для повернення постачання до нормального рівня знадобиться час, якщо буде укладена мирна угода, тож зараз існує реальний розрив між сприйняттям та реальністю”, – вважає Рахім.
Довгострокові наслідки для нафтопостачання
Директорка з досліджень компанії Energy Aspects Амріта Сен зауважила, що поставки нафти через Ормузьку протоку, ймовірно, вже ніколи не повернуться до довоєнного рівня. За її оцінками, втрати нафтопродуктів, зокрема газоліну, можуть сягнути 450 мільйонів барелів. Такий прогноз базується на припущенні, що навіть за умови часткового відновлення руху Ормузькою протокою наступного місяця, його обсяги не перевищать 50% довоєнних показників.
Останні домовленості між США, Ізраїлем та Іраном передбачають двотижневе взаємне припинення вогню, а також відкриття проходу для комерційних суден через Ормузьку протоку. Ці кроки мають на меті частково стабілізувати ситуацію на енергетичних ринках.
Попередні бойові дії включали спільні удари США та Ізраїлю по стратегічних об’єктах у Ірані, після чого Іран у відповідь атакував американські бази у країнах Перської затоки, зокрема в Кувейті, ОАЕ, Катарі, Бахрейні та Йорданії.