У Британському музеї зберігається унікальний артефакт — папірус Анастасія I, який знову опинився в центрі уваги істориків, археологів і прихильників альтернативних теорій. Цей стародавній документ, датований XIII століттям до нашої ери, містить описи людей із надзвичайно високим зростом, що викликало нову хвилю дискусій про так звану «втрачену расу гігантів».
Про це розповідає Finway
Сатиричний лист і згадки про гігантів
Папірус є сатиричним листом писаря на ім’я Хорі, адресованим його колезі. У листі автор описує складні й небезпечні землі Ханаану, а також згадує племена шасу, які, за його словами, мешкали в гірських районах. Особливу увагу дослідників привернула примітка про те, що окремі представники цих народів, імовірно, досягали зросту до п’яти ліктів — приблизно 2–2,4 метра. Для бронзової доби такі антропометричні дані виглядали винятковими, тому подібних людей могли сприймати як справжніх гігантів.
Паралелі з біблійними переказами
Зміст папірусу перегукується з біблійними оповідями про «синів Анака» та інших велетнів, з якими, за переказами, зустрічалися ізраїльтяни під час своїх мандрів. Саме в цій традиції виник образ Голіафа — відомого філістимлянського воїна-велетня. Деякі дослідники припускають, що такі легенди могли виникнути на основі реальних зустрічей із племенами аномально високих людей, які проживали на Близькому Сході тисячі років тому.
Папірус являє собою сатиричний лист писаря Хорі до колеги, в якому той описує небезпечні землі Ханаану та племена шасу, що нібито мешкали в гірських районах. Автор зазначає, що окремі представники цих народів мали зріст до п’яти ліктів — приблизно 2-2,4 м. Для епохи бронзи такі параметри були винятковими, тому подібних людей могли сприймати як справжніх гігантів.
Утім, більшість науковців наголошують, що папірус Анастасія I є, насамперед, сатиричним твором. Згадки про гігантів у ньому, швидше за все, мають характер художнього перебільшення та відображають міфи, страхи й уявлення стародавніх цивілізацій.
Поки що археологія не виявила переконливих доказів існування цілих народів людей-гігантів. Таким чином, папірус Анастасія I розглядається передусім як цінне джерело для вивчення світогляду давніх єгиптян, а не як достовірна підтвердження біблійних легенд про велетнів.