У Мерефі Харківської області кількість жертв ракетного удару російської федерації, який стався 4 травня, зросла до семи осіб. Про це повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, уточнивши, що в лікарні помер ще один постраждалий.
Про це розповідає Finway
«Поранення 59-річного чоловіка виявилися надто тяжкими – лікарі до останнього боролися за його життя, але врятувати не вдалося», – написав Синєгубов у телеграмі.
Наслідки атаки: кількість постраждалих та масштаби руйнувань
За словами Синєгубова, у харківських лікарнях залишаються 14 травмованих, які отримали поранення внаслідок обстрілу. Прокуратура області раніше повідомляла, що загалом від удару постраждали 36 осіб, серед яких є діти.
Внаслідок атаки було пошкоджено житлові будинки, господарські споруди, магазини, приміщення станції технічного обслуговування та транспортні засоби. Попередньо встановлено, що війська рф застосували балістичну ракету типу «Іскандер».
У Мереф’янській громаді оголосили триденну жалобу за жертвами трагедії, яка триватиме з 5 по 7 травня.
Систематичні обстріли та кваліфікація дій як воєнних злочинів
Російські військові регулярно завдають ударів по містах України з використанням різних видів озброєння, зокрема ударних безпілотників, ракет, авіаційних бомб та реактивних систем залпового вогню. Такі атаки спрямовані переважно на об’єкти цивільної інфраструктури, включаючи житлові будинки, лікарні, енергетичні та водопостачальні системи.
Українська влада разом із міжнародними організаціями розцінюють ці дії як воєнні злочини російської федерації, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Систематичні обстріли об’єктів життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я, які позбавляють людей доступу до електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги, мають усі ознаки геноциду.
Під час повномасштабної війни росія здійснює дії, які можуть бути віднесені до геноциду: публічні заклики до знищення українців, цілеспрямовані атаки на цивільних, депортація дітей, переслідування людей із проукраїнською позицією, знищення культурної спадщини та зміна ідентичності дітей на окупованих територіях.
Конвенція про запобігання злочину геноциду й покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує 149 країн-учасниць запобігати актам геноциду та карати за них як під час війни, так і в мирний час. Геноцид визначається як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи.
Керівництво росії, попри численні докази, відкидає звинувачення у цілеспрямованих ударах по цивільній інфраструктурі України, заперечуючи факти масових жертв серед мирного населення та руйнування лікарень, шкіл і житлових будинків.