Іран нині відкидає ідею дипломатичного врегулювання конфлікту з ізраїлем та Сполученими Штатами, роблячи ставку на ескалацію нападів у регіоні. Незважаючи на міжнародний тиск, Тегеран не демонструє готовності до капітуляції, натомість продовжує використовувати свою стратегічну перевагу — контроль над Ормузькою протокою.
Про це розповідає Finway
Контроль над Ормузькою протокою як важіль впливу
Згідно з інформацією, небажання іранського керівництва поступатися зумовлене їхньою здатністю перекривати важливий транспортний коридор — Ормузьку протоку. Іран сподівається, що поглиблення глобальних економічних проблем, спричинених частковим блокуванням протоки, створить тиск на адміністрацію президента США Дональда Трампа швидше, ніж Вашингтон зможе відреагувати військовими методами.
Один з іранських дипломатів пояснив, що дії Тегерана спрямовані на ускладнення дій противників, зробивши їх «надзвичайно дорогими» для будь-яких нападників.
“Ми самотужки протистоїмо найбільшій військовій супердержаві в історії”, — сказав співрозмовник WP.
Реакція сусідніх країн і умови для переговорів
Як зазначають європейські дипломати, іранська влада вважає можливість контролювати протоку і протистояти тиску США та ізраїлю своєю короткостроковою перемогою. На їхню думку, це дозволяє Ірану впливати на міжнародні ринки енергоресурсів і утримувати позиції, не відчуваючи суттєвого зовнішнього тиску.
Джерела повідомили, що представники Катару та Оману нещодавно ініціювали контакти з Іраном щодо можливого перемир’я. Однак, навіть значна військова перевага США та ізраїлю, на думку дипломатів, не дає реальних шансів на швидку зміну іранського режиму.
Водночас Іран заявляє про готовність розпочати переговори лише за умови, що США та ізраїль першими припинять атаки. Крім того, іранські дипломати висувають умови щодо гарантій безпеки, включаючи фінансову компенсацію за збитки, пов’язані з війною.
Європейські чиновники також вказують, що хвиля вбивств високопоставлених іранських посадовців, зокрема колишнього секретаря Ради нацбезпеки Алі Ларіджані, суттєво ускладнила перспективи діалогу, адже саме він міг налагодити контакт із Заходом.