Внаслідок удару безпілотника, здійсненого російською армією по селищу Кушугум у Запорізькому районі, постраждали дві жінки віком 72 і 52 роки. Про це повідомив голова Запорізької обласної адміністрації Іван Федоров.
Про це розповідає Finway
Деталі атаки та стан постраждалих
Вибух стався біля зупинки громадського транспорту, що значно підвищило ризик для місцевих мешканців. Постраждалим оперативно надається вся необхідна медична допомога. За словами Івана Федорова, медики контролюють стан здоров’я жінок, і їм забезпечено належний догляд.
«Поранення отримали дві жінки – 72 і 52 років. Їм надається уся необхідна допомога», – заявив Федоров.
Атаки на цивільну інфраструктуру та ознаки геноциду
Російські військові регулярно застосовують різні види озброєння, зокрема ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню, для обстрілів українських міст і цивільної інфраструктури по всій території країни. Такі атаки призводять до руйнування об’єктів життєзабезпечення, включно з системами енергопостачання, водозабезпечення, медичними закладами та засобами зв’язку, позбавляючи населення базових умов для життя.
Українські органи влади та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини російської федерації, наголошуючи на їх цілеспрямованому характері. Особливо підкреслюється, що обстріли систем життєзабезпечення та медичних установ мають ознаки геноцидних дій. Правозахисники та дослідники геноцидів вказують, що під час широкомасштабної війни росія здійснює проти громадян України всі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, зокрема:
- оголошення намірів щодо знищення українців;
- публічні заклики до винищення українського народу;
- систематичні обстріли об’єктів цивільної інфраструктури з метою позбавити українців електроенергії, тепла, води та медичної допомоги;
- переслідування та знищення осіб з проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- знищення представників інтелігенції, які є носіями української культури;
- запровадження системи навчання на окупованих територіях для зміни ідентичності дітей;
- депортація дітей до росії з метою їх асиміляції;
- цілеспрямоване знищення українських книг та культурних цінностей.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці запобігати акту геноциду та карати за нього як у воєнний, так і в мирний час. Геноцид визначається як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи.
Попри численні докази, керівництво росії продовжує заперечувати факти цілеспрямованих атак на цивільну інфраструктуру українських міст і сіл, а також масові жертви серед мирного населення та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, енергетичних об’єктів і водозабезпечення.