Неподалік міста Акен у федеральній землі Саксонія-Ангальт археологи офіційно підтвердили сенсаційне відкриття — тут знайдено сліди чотирьох тимчасових римських військових таборів, датованих III століттям нашої ери. Вперше на ці незвичайні прямокутні контури на мапі звернув увагу ентузіаст Міхаель Барковські ще у 2020 році. Його припущення про можливу присутність римських легіонерів у цьому регіоні згодом підтвердили професійні археологи Державного управління охорони пам’яток Саксонії-Ангальт.
Про це розповідає Finway
Давньоримські укріплення на півночі Німеччини
Після ретельних археологічних розкопок виявилося, що знахідки дійсно належать до системи стародавніх укріплень. Відкриття стало справжньою сенсацією, адже донедавна вважалося, що римська армія не просувалася так далеко на північ сучасної Німеччини в цей період. За результатами досліджень, усі чотири табори були споруджені на початку III століття, що співпадає з часом військової кампанії імператора Каракалли проти германських племен.
Архітектура та артефакти римських таборів
Тимчасові польові табори римлян, які ще називали «фортецями на ніч», будувалися після кожного денного переходу для захисту легіонерів від раптових нападів. Це були прямокутні споруди із закругленими кутами та воротами з кожного боку. У центрі традиційно розташовувався намет командира, а сам табір міг вмістити близько 300 військових. Характерною деталлю був titulum — спеціальний рів із насипом перед воротами, який ускладнював атаку противника.
Під час масштабних розкопок у 2024–2025 роках археологи виявили понад 1500 артефактів, серед яких — римські монети, численні цвяхи та болти. Науковці припускають, що ці цвяхи використовувалися для підошв солдатських сандалій — каліг, що допомагало легіонерам впевнено пересуватися різними типами ґрунтів під час походів. Радіовуглецевий аналіз та датування знайдених монет підтверджують час існування таборів на початку III століття нашої ери.
Тепер історики мають фізичні докази того, що римляни не просто контролювали кордони, а й здійснювали глибокі рейди на північ, аж до річки Ельба, про що раніше свідчили лише уривчасті письмові джерела.