Міжнародна група науковців провела масштабне дослідження, присвячене зовнішності перших людей, які прибули до Європи з Африки. В основі роботи — аналіз черепа віком близько 45 тисяч років, знайденого на території Чехії. Завдяки цьому унікальному відкриттю дослідники отримали змогу відновити вигляд жінки з доісторичної популяції, відомої як «Златий кінь», та простежити процеси змішування з неандертальцями.
Про це розповідає Finway
Три реконструкції: від класики до цифрових технологій
Останки жінки, які були знайдені ще у 1950 році та нині зберігаються в Національному музеї Праги, надзвичайно добре збереглися. Це дозволило вченим застосувати одразу кілька методів реконструкції обличчя. Перша версія, так звана модель А, була створена на основі параметрів м’язів та м’яких тканин, які безпосередньо накладалися на скам’янілість. Для моделі В дослідники залучили палеохудожницю Елізабет Дайнес, яка використала наукові дані з черепа та власну художню майстерність для формування вигляду жінки. Третя версія, модель С, була отримана шляхом цифрового моделювання: фахівці нанесли на череп 78 анатомічних точок для створення віртуального обличчя. Відповідно до результатів, ця модель мала вужчий ніс, загострене підборіддя та більш виражений вигин чола, утворюючи «чітко трикутну форму» обличчя.
«Коли вчені порівняли реконструкції з фотографіями сучасних жінок із Чехії та Камеруну, вони помітили, що моделі A і B нагадували варіації обличчя, які частіше зустрічаються у камерунській вибірці, тоді як модель C була ближчою до чеських зразків».
Генетика, клімат і неандертальське походження
Генетичний аналіз решток показав, що жінка, ймовірно, мала темну шкіру, темне волосся та темні очі — риси, поширені серед найдавніших людей, які мігрували з Африки. Вчені зазначають, що світла пігментація шкіри виникла значно пізніше, коли люди пристосовувалися до життя у регіонах з меншою кількістю сонячного світла.
Широкі носи й обличчя, за словами дослідників, могли бути перевагою у теплому кліматі, оскільки сприяли оптимальному теплообміну та регуляції вологості повітря. Такі риси підтверджують фізичну близькість жінки із Златого Коня до ранніх африканських популяцій, незважаючи на її проживання у Європі.
Окрему увагу фахівці звернули на неандертальське походження цієї людини. Генетичні дані свідчать: вона жила приблизно через 80 поколінь після першого схрещування сучасних людей з неандертальцями. Сліди неандертальської ДНК й досі наявні у різних популяціях людей, впливаючи на будову обличчя, імунні реакції та біологічні особливості шкіри. Однак дослідники підкреслюють, що група «Златий кінь» стала «бічною гілкою» людства: вона не залишила нащадків ані серед пізніших жителів кам’яної доби, ані серед сучасних європейців.
Результати цього дослідження стали важливим внеском у розуміння того, як формувалися зовнішність і генетичне різноманіття перших європейців під впливом міграцій, клімату та взаємодії з іншими гомінідами.