Під глибинами Атлантичного океану вчені досліджують незвичайну гідротермальну систему, відому як «Загублене місто». Вважається, що цей підводний феномен існує вже понад 120 тисяч років, що робить його найдовговічнішою відомою гідротермальною системою у світі. Відкриття має потенціал змінити уявлення про походження життя на планеті та його можливі межі.
Про це розповідає Finway
Унікальні умови існування «Загубленого міста»
Гідротермальне поле розташоване західніше Середньоатлантичного хребта, на глибині понад 700 метрів. Його відкрили у 2000 році, і відтоді «Загублене місто» стало об’єктом інтенсивних досліджень геологів, мікробіологів та астробіологів. Вражаючі карбонатні вежі сформувалися внаслідок серпентинізації — процесу, коли мантійні породи взаємодіють із морською водою, виділяючи водень та метан.
На відміну від класичних гідротермальних джерел — так званих «чорних курильників», — ця система не залежить від вулканічного тепла. Саме це забезпечило її стабільність протягом десятків тисячоліть. Постійний потік відновлювальних газів, які утворюються тут, слугує джерелом енергії для місцевих мікроорганізмів.
Значення для науки і питання збереження
У тріщинах підводних димарів мешкають хемосинтетичні мікроби, для яких енергетичною основою слугують хімічні реакції, а не сонячне світло. Тут також існують анаеробні екосистеми — організми, здатні жити без кисню. Науковці вважають, що подібне середовище нагадує умови раннього розвитку життя на Землі.
У 2024 році дослідники отримали мантійний керн довжиною 1268 метрів. Цей зразок може містити мінерали з біосигнатурами, які вказують на давні біологічні процеси. Такі знахідки особливо важливі для астробіології, адже подібні екосистеми, за словами мікробіолога Вільяма Бразелтона, можуть існувати й на інших небесних тілах, зокрема на супутниках Юпітера та Сатурна — Європі та Енцеладі.
«Загублене місто» розташоване на захід від Середньоатлантичного хребта на глибині понад 700 метрів. Екосистему відкрили у 2000 році, і з того часу вона стала об’єктом пильної уваги геологів, мікробіологів та астробіологів. Її карбонатні вежі виникли внаслідок серпентинізації — хімічної реакції між мантійними породами та морською водою, яка супроводжується виділенням водню й метану
Водночас зростає інтерес до глибоководного видобутку корисних копалин у цьому районі, що викликає занепокоєння серед вчених. Вони попереджають, що людське втручання може зруйнувати крихку геобіологічну рівновагу, яка підтримувалася сотні тисяч років. Тому експерти пропонують надати «Загубленому місту» міжнародний охоронний статус, зокрема в рамках програм Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це підкреслює не лише здатність життя пристосовуватися до екстремальних умов, а й нагадує про вразливість навіть найстійкіших природних систем.