Правоохоронні органи зафіксували понад 11 тисяч атак дронами малого радіусу дії, здійснених росією з початку повномасштабної війни. За даними Офісу генерального прокурора, безпілотники, зокрема FPV-дрони, дедалі частіше використовуються як знаряддя терору проти цивільного населення, а не лише як засоби ведення бойових дій.
Про це розповідає Finway
Системна практика атак на цивільних та екстрені служби
Зазначається, що російські війська застосовують дрони для ударів по житлових кварталах, цивільних транспортних засобах, об’єктах критичної інфраструктури, лікарнях, місцях масового скупчення людей, а також по працівниках екстрених служб під час ліквідації наслідків атак. Такі дії класифікуються як грубе порушення норм міжнародного гуманітарного права і розцінюються як воєнні злочини.
Кількість кримінальних проваджень щодо атак дронами постійно зростає: якщо у 2024 році зафіксували 2 427 таких випадків, то у 2025 році ця цифра сягнула 6 771. За перші чотири місяці 2026 року зареєстровано вже 2 010 відповідних проваджень.
«Безпілотні літальні апарати, зокрема FPV-дрони, Росія дедалі частіше використовує не як засіб ведення бою, а як інструмент цілеспрямованого терору проти цивільного населення», – заявляє відомство.
ОГП вказує на системний характер атак: фіксуються повторні удари дронами після прибуття рятувальників, медиків та поліцейських на місця атак, а також цілеспрямовані напади на людей у відкритому просторі, біля житлових будинків, зупинок громадського транспорту та по цивільному транспорту.
Загроза подвійних ударів та масштаби руйнувань
Окрему небезпеку становлять так звані «подвійні» удари, коли російська армія атакує після прибуття рятувальників та медиків. Наразі відкрито 34 кримінальні провадження за фактами атак на працівників екстрених служб під час виконання службових обов’язків: 9 з них стосуються працівників ДСНС, 25 – медичних працівників. Внаслідок цих подвійних ударів постраждали 52 медики, з яких троє загинули, а також 20 рятувальників.
Також розслідується 95 кримінальних проваджень щодо атак дронами на співробітників Національної поліції, внаслідок яких поранено 167 поліцейських, четверо загинули. Напади відбувалися під час евакуації населення, реагування на обстріли, несення служби та пересування населеними пунктами.
У результаті атак пошкоджено 52 одиниці спеціалізованого транспорту, зокрема 44 автомобілі екстреної медичної допомоги та 8 пожежно-рятувальних машин.
Офіс генпрокурора наголошує на зростанні інтенсивності атак: якщо на початку війни фіксувалися поодинокі випадки застосування дронів, то у 2024–2026 роках вони стали масовими – до 45–50 кримінальних проваджень на добу в окремі періоди.
Змінюється і характер атак: російська армія ширше використовує FPV-дрони та безпілотники із системами дистанційного скидання боєприпасів. Окрему загрозу становлять дрони на оптоволокні, які складніше виявити та нейтралізувати засобами радіоелектронної боротьби.
Найбільш напружена ситуація спостерігається на звільненій частині Херсонської області, де зареєстровано 5 303 кримінальних провадження щодо атак дронами на цивільну інфраструктуру. Внаслідок цього загинуло 287 мирних жителів, серед яких є діти. Ще 2 549 людей отримали поранення, зокрема 41 дитина.
російські військові використовують різні види озброєння для атак на українські міста та цивільну інфраструктуру – ударні дрони, ракети, керовані авіабомби, реактивні системи залпового вогню. Такі дії кваліфікуються українською владою та міжнародними організаціями як воєнні злочини російської федерації.
Обстріли систем життєзабезпечення та закладів охорони здоров’я, спрямовані на позбавлення людей електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги, мають ознаки геноцидних дій. Правозахисники та експерти наголошують, що росія вчиняє всі види злочинів, які підпадають під визначення геноциду: від публічних закликів до знищення українців як нації до цілеспрямованого знищення інтелігенції, депортації дітей та знищення української культурної спадщини.
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Країни-учасниці зобов’язані запобігати геноциду та карати за нього у воєнний та мирний час.
Водночас керівництво росії заперечує, що російська армія навмисно завдає ударів по цивільній інфраструктурі, убиваючи мирних жителів та руйнуючи лікарні, школи й об’єкти енергетики по всій території України.