Унаслідок російської атаки 24 березня центральна частина Львова, яка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, зазнала суттєвих пошкоджень. На цю подію звернув увагу міністр закордонних справ Андрій Сибіга, закликавши ЮНЕСКО та міжнародну спільноту до негайної реакції.
Про це розповідає Finway
Пошкодження культурної спадщини та наслідки для мирного населення
Андрій Сибіга підкреслив, що росія завдала удару по місту, яке є символом культурної спадщини та має особливу цінність для усього світу. Він наголосив на необхідності чіткої позиції ЮНЕСКО щодо цього злочину, а також повідомив, що Україна використає всі можливі механізми для захисту своєї культурної спадщини та притягнення винних до відповідальності. Під удар потрапили не лише історичний центр Львова, а й житлові райони. За офіційною інформацією, щонайменше 13 осіб перебувають у лікарнях, кількість постраждалих зростає.
Голова Львівської ОВА Максим Козицький уточнив, що під час атаки було пошкоджено архітектурну пам’ятку національного значення — Ансамбль Бернардинського монастиря.
Масштаб атак та кваліфікація дій росії
Того ж дня російські сили здійснили удари по інших українських містах, зокрема Тернополю, Вінниці, Івано-Франківську, Житомиру, Запоріжжю та Дніпру, завдавши шкоди цивільній інфраструктурі та спричинивши жертви серед мирного населення. Окупанти використовували різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, авіабомби та реактивні системи залпового вогню.
«Росія жорстоко вдарила по центральній частині Львова – міста виняткової культурної цінності та об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Було завдано шкоди об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО. Я закликаю Генерального директора ЮНЕСКО негайно відреагувати на цей злочин та зайняти чітку позицію», – написав він у своїх соцмережах.
Українська влада та міжнародні організації розцінюють масовані удари по містах як воєнні злочини та акти, що мають ознаки геноциду. Систематичні обстріли систем життєзабезпечення, медичних закладів, енергетичної інфраструктури та інших критичних об’єктів спрямовані на позбавлення населення базових умов для життя. Фахівці та правозахисники наголошують, що подібні дії відповідають визначенню геноциду, закріпленому у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухваленій ООН у 1948 році.
Згідно з цією Конвенцією, країни-учасниці мають обов’язок запобігати таким злочинам і карати за них незалежно від того, чи відбуваються вони під час війни, чи в мирний час. Геноцид визначається як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової або релігійної групи. До ознак геноциду належать вбивства, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, створення умов, несумісних із життям, примусова депортація, а також публічні заклики до знищення певної групи населення.
Керівництво російської федерації заперечує факти цілеспрямованих обстрілів цивільних об’єктів, однак регулярні атаки на міста і села України, руйнування лікарень, шкіл, об’єктів енергетики та водопостачання свідчать про протилежне.