3 червня російські війська здійснили черговий обстріл села Рокитне, що розташоване у Харківському районі. За інформацією голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова, внаслідок атаки було зафіксовано влучання на території ферми. В результаті удару зайнялися приватний будинок, сіно та господарча споруда.
Про це розповідає Finway
Наслідки обстрілу Рокитного
Перші повідомлення свідчили про одного загиблого та одного пораненого. Однак згодом кількість жертв зросла. Як повідомив Олег Синєгубов, загинули двоє людей, а кількість поранених зросла до п’яти. На місці трагедії продовжують працювати екстрені служби, які надають допомогу постраждалим та ліквідовують наслідки атаки.
«Загинуло двоє людей, постраждало – троє. Наші екстрені служби продовжують працювати на місці атаки», – заявив Синєгубов.
Крім того, обласна влада повідомила про ще один удар по Холодногірському району Харкова, внаслідок якого постраждала одна людина.
Цілеспрямовані обстріли цивільної інфраструктури
Російська армія систематично атакує українські міста і села із застосуванням різних видів озброєння, зокрема ударних безпілотників, ракет, авіаційних бомб та реактивних систем залпового вогню. Мета таких атак — ураження цивільної інфраструктури, об’єктів енергетики, житлових будинків та закладів охорони здоров’я по всій Україні.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують удари російських військ по цивільних об’єктах як воєнні злочини, що мають цілеспрямований характер. Особливе занепокоєння викликають обстріли систем життєзабезпечення населення — електропостачання, тепла, води, зв’язку та медичних закладів. Такі дії створюють умови, які загрожують життю мирного населення та мають ознаки геноцидних.
Відомо, що представники російської влади неодноразово публічно заявляли про наміри знищення українців як нації. Серед злочинів, які можуть бути кваліфіковані як геноцид, правники та дослідники називають масові вбивства, переслідування людей із проукраїнською позицією, депортацію дітей, знищення українських книг та артефактів, а також спроби змінити ідентичність українських дітей на окупованих територіях.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці — а їх наразі 149 — запобігати актам геноциду і карати за них у мирний час та під час війни. Відповідно до визначення Конвенції, геноцидом вважаються дії, спрямовані на повне чи часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Ознаками геноциду є вбивства, завдання серйозних тілесних ушкоджень, створення нестерпних умов життя, перешкоджання дітонародженню та насильницька передача дітей іншій групі.
Попри численні докази, керівництво росії заперечує, що її армія цілеспрямовано атакує цивільну інфраструктуру України, вбиваючи мирних мешканців та руйнуючи лікарні, навчальні заклади, енергетичні та водопостачальні об’єкти.