Археологи зробили унікальне відкриття під час підготовчих робіт до встановлення вітрової електростанції поблизу міста Райнштедт у Німеччині. Під шаром землі, у межах давнього неолітичного рову, було виявлено прихований середньовічний тунель. Відкриття здійснили співробітники Державного управління з питань спадщини та археології (LDA).
Про це розповідає Finway
Особливості та структура тунелю
Після ретельного дослідження з’ясувалося, що знайдений прохід відноситься до періоду пізнього середньовіччя та є класичним прикладом так званого «Ердсталю» — вузької підземної галереї з потайним входом. Подібні споруди зустрічаються у різних частинах Європи, однак призначення цих тунелів залишається предметом наукових дискусій.
Вчені висувають різноманітні гіпотези щодо функцій ердсталів. Деякі дослідники припускають, що ці підземні ходи могли служити тимчасовими сховищами, місцями для зберігання цінностей, укриттями під час небезпеки або ж використовувалися для ритуальних цілей.
Археологічні знахідки та історичний контекст
Тунель був прокладений у трапецієподібному рові, що має зв’язок із народом Баальберге — представниками пізньонеолітичної культури, яка існувала в центральній Німеччині між 4000 і 3150 роками до нашої ери. Уздовж південного краю цього рову дослідники виявили овальну яму завдовжки близько двох метрів.
Спочатку розташована на поверхні велика кам’яна плита наштовхнула археологів на думку про можливе поховання. Проте під час розкопок було встановлено, що заповнення ями має нахил на північ і сягає значно глибше, ніж традиційні могили.
У верхньому шарі тунелю знайдено пізньосередньовічну кераміку, багато каменів і кілька невеликих порожнин. За словами представників LDA, ця конструкція є типовим ердсталем — системою вузьких штучних ходів, які іноді містять розширені камери і характерні для регіонів із твердим, але піддатливим для обробки ґрунтом.
“Дослідники виявили вузький прохід, що вигинався у північно-західному напрямку. Усередині тунелю були знайдені підкова, скелет лисиці, кістки дрібних тварин та шар вугілля на дні. Висота ходів варіювалася від трохи менше метра до 1,25 м, а ширина — від 50 до 70 см. У найвужчій ділянці скупчення каміння свідчило про навмисне замуровання входу”.
Фахівці наголошують, що ця унікальна знахідка поєднує середньовічну підземну архітектуру із ландшафтом, що мав важливе ритуальне значення ще в неолітичну епоху. В LDA висловлюють припущення: завдяки сакральному статусу цієї території, яку місцеві мешканці могли сприймати як язичницьке поховання, вона залишалася маловідвідуваною, що робило її ідеальним місцем для створення сховку.