Ескалація війни між США, ізраїлем та іраном провокує масштабний економічний шок, який уже має відчутні наслідки далеко за межами Близького Сходу. Одними з найсильніше уражених секторів стали енергетика, морська логістика, авіаперевезення та фінансові ринки. Затримка судноплавства через Ормузьку протоку, що відповідає за близько 20% світових поставок нафти та скрапленого природного газу, підштовхує ціни енергоносіїв угору, підвищує транспортні витрати та змушує аналітиків прогнозувати уповільнення глобального економічного зростання.
Про це розповідає Finway
Нафта дорожчає, логістика зупиняється
Ситуація на нафтовому ринку вже набула ознак повноцінної кризи пропозиції. Експерти Goldman Sachs не виключають, що ціни на нафту можуть перевищити $100 за барель, якщо ситуація з транзитом через Ормуз не стабілізується. Barclays оцінює, що Brent може подорожчати до $120 найближчими тижнями, а у разі подальшого погіршення — навіть до $150 за барель. На початку березня Brent торгувався близько $93,6, а WTI — $91,6, при цьому близько 85 млн барелів залишаються заблокованими на танкерах у регіоні.
Ситуація з морською логістикою критична: понад 200 суден стоять на якорі біля Перської затоки, а сотні ще не можуть увійти в регіон. Maersk вже обмежив ключові сервіси між Близьким Сходом, Азією та Європою. У гаванях інтенсивно накопичуються контейнери: 147 контейнеровозів знаходяться у зоні Перської затоки, що сприяє зростанню портових заторів і підвищенню фрахтових ставок. За оцінками Bloomberg, бронювання контейнерних перевезень до портів, розташованих східніше Ормузу, лише за дві доби скоротилося на 81%, а порти Індії, Сінгапуру та Коломбо працюють на межі можливостей.
Авіаційна криза і вплив на фінансові ринки
Другий напрямок кризи — авіація. Закриття повітряного простору Катару та інші обмеження у регіоні змусили великі авіакомпанії зупинити або суттєво скоротити рейси. За оцінками Reuters, це найбільший логістичний збій для авіаперевезень у регіоні з часів пандемії Covid-19. Навіть із частковим відновленням частини рейсів повернення до звичайного графіку потребуватиме часу, а авіаперевізники стикаються з подовженими маршрутами, зростанням витрат на пальне та зниженням прибутковості. Для чотирьох найбільших авіакомпаній США додаткові річні витрати на пальне можуть досягнути $5,8 млрд.
Паралельно розширюється вплив на інші сировинні ринки: під ризиком майже 7% світового експорту добрив, 6% дорогоцінних металів, 5,3% алюмінію та 4,4% цементу, які йдуть через порти Перської затоки. Це призводить до подорожчання енергії, добрив, аграрної продукції, промислових матеріалів та будматеріалів.
“За словами керівниці МВФ Крісталіни Георгієвої, якщо ціни на енергоносії виростуть на 10% і протримаються на цьому рівні рік, це додасть світовій інфляції 40 базисних пунктів і зменшить глобальне економічне зростання на 0,1–0,2 відсоткового пункта.”
Водночас фінансові ринки реагують класично для періоду воєнного шоку: інвестори переводять кошти у захисні активи, змінюють інфляційні очікування та відкладають прогнози щодо зниження ставок. 6 березня глобальний індекс акцій MSCI знизився на 1,01%, STOXX 600 — на 1,02%, індекс волатильності VIX сягнув піку з квітня минулого року. Долар демонструє найсильніше тижневе зростання більш ніж за рік, оскільки інвестори шукають надійні “тихі гавані” для капіталу.
Міжнародні фінансові інституції попереджають, що світова економіка входить у черговий шок на фоні вже виснажених ресурсів після пандемії, інфляційної хвилі та боргового навантаження.
Для глобальних інвестицій це означає зміну стратегій: короткостроково виграють нафтогазові компанії, перевізники з мінімальною регіональною експозицією, виробники альтернативної сировини та захисні активи. Натомість авіація, хімія, автопром, логістика та споживчі галузі, а також енергоємні бізнеси опиняються під тиском. Особливо вразливими залишаються Азія, єврозона та Велика Британія через значну залежність від імпортної енергії.
Загалом, війна США з іраном залишається не лише геополітичною, а й масштабною макроекономічною подією. Якщо конфлікт затягнеться, світ очікуватиме нову хвилю енергетичної інфляції, подорожчання логістики, послаблення споживчої активності та переоцінку ризиків на фінансових ринках. Для інвесторів це призводить до повернення до стратегії “risk-off” — посилення інтересу до сировини, долара, оборонних та захисних секторів і скорочення вкладень у активи, чутливі до світового попиту та низьких ставок.