У місті Дружківка Донецької області російська армія здійснила авіаційний удар, скинувши три керовані авіабомби «ФАБ-250» на житлові квартали. Внаслідок атаки, яка сталася 1 червня, постраждали п’ять багатоквартирних будинків, повідомляє обласна прокуратура.
Про це розповідає Finway
Постраждалі та характер поранень
Внаслідок обстрілу поранень зазнали п’ятеро місцевих жителів віком від 20 до 68 років. Серед травм, які діагностували лікарі, — мінно-вибухові поранення, осколкові ураження, забої та струс головного мозку.
«Внаслідок обстрілу отримали тілесні ушкодження п’ятеро цивільних віком від 20 до 68 років. У чотирьох чоловіків та жінки діагностовано мінно-вибухові травми, осколкові поранення, забій і струс головного мозку».
Правоохоронні органи вже відкрили кримінальне провадження за фактом воєнного злочину, підкреслюючи, що удари по цивільних об’єктах є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права.
Російські обстріли як ознака воєнних злочинів
Російські військові систематично застосовують різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню — для атак на українські міста та цивільну інфраструктуру по всій країні. Українська влада разом з міжнародними організаціями кваліфікують такі дії як воєнні злочини російської федерації, наголошуючи на їх цілеспрямованому характері.
Знищення систем життєзабезпечення, об’єктів охорони здоров’я та соціальної інфраструктури із метою позбавити людей електроенергії, тепла, води, зв’язку й медичної допомоги вважається проявом геноцидних дій. Експерти з права та дослідники геноцидів зазначають, що росія під час широкомасштабної війни вдається до всіх видів злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду. До таких дій належать: публічні заклики до знищення українців, обстріли цивільних об’єктів, переслідування людей із проукраїнською позицією, знищення інтелігенції, депортації дітей та знищення культурної спадщини.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, зобов’язує 149 держав-учасниць запобігати геноциду та карати винних у його скоєнні як під час війни, так і в мирний час. Документ визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи, зокрема шляхом убивств, завдання серйозних тілесних ушкоджень, створення нестерпних умов для життя, перешкоджання дітонародженню та насильницького переміщення дітей.
Попри численні докази та міжнародні розслідування, керівництво росії заперечує цілеспрямовані удари по цивільній інфраструктурі та загибель мирних жителів України.