Археологи вперше отримали матеріальний доказ того, що у Стародавньому Римі екскременти дійсно використовувалися як лікувальний засіб. Під час дослідження лікарського флакона з гробниці у Пергамоні (на території сучасної Туреччини), одному з ключових медичних центрів Римської імперії, вчені виявили темно-коричневий осад, який виявився людськими фекаліями. Саме такі препарати неодноразово згадувалися у давніх медичних трактатах.
Про це розповідає Finway
Давньоримські рецепти: від теорії до практики
Скляний унгвентарій із вузькою шийкою, знайдений ще десятки років тому, був знову ідентифікований у фондах Бергамського музею. Із семи знайдених у гробниці флаконів лише один зберіг унікальний вміст, який став сенсацією для дослідників. Пергамон у II–III століттях нашої ери був провідним центром медичної науки, а його житель Гален Пергамський вважається одним із найвпливовіших лікарів античності. У своїх працях Гален описував, зокрема, лікувальні суміші на основі фекалій та трав для боротьби із запаленнями, проте до цього часу науковці не мали підтверджень, що такі препарати справді виготовлялися та застосовувалися на практиці.
Науковий аналіз і відкриття хімічного складу
Науковці провели ретельний аналіз осаду з флакона, використовуючи сучасні методи газової хроматографії разом із мас-спектрометрією. Дослідження дозволило виявити у речовині копростанол і 24-етилкопростанол — біомаркери, що однозначно свідчать про людське походження фекалій. Додатково в осаді знайдено карвакрол — речовину, що міститься у чебрецю та орегано. Це підтверджує свідчення античних авторів про додавання лікарями ароматичних трав, щоб зменшити специфічний запах лікарського засобу.
“Суміш повністю відповідає фармакологічним рецептам Галена. Це перший випадок, коли давні тексти отримали пряме хімічне підтвердження”, — підкреслив автор дослідження Дженкер Атіла.
Історики зазначають, що застосування так званої «аптеки бруду» має коріння ще у Месопотамії та Стародавньому Єгипті. Гален використовував як людські, так і тваринні екскременти, іноді навіть спеціально відбираючи фекалії залежно від раціону людини, вважаючи їхню ефективність різною.
Сьогодні медицина використовує схожі методи лише у вигляді строго контрольованої трансплантації фекальної мікробіоти для лікування тяжких інфекцій кишківника. Проте античні практики тепер мають реальне підтвердження, хоча їх ефективність досі лишається поза межами сучасної наукової оцінки.