Під час вивчення середньовічних архівів у Британській бібліотеці науковці знайшли унікальний фрагмент пергаменту, який проливає світло на долю селян, що пережили Чорну смерть — одну з найстрашніших пандемій в історії людства.
Про це розповідає Finway
Деталі знахідки та нові факти про виживання
Документ, що є частиною звіту про маєток Ворбойс у Рамсі-Еббі (графство Гантінгдоншир), містить детальні відомості про селян, які захворіли на чуму у 1349 році, та тривалість їхньої відсутності на роботі. Особливістю цього документа є те, що він не лише фіксує імена тих, хто вижив, а й вказує, скільки часу, на думку роботодавців, їм знадобилося для одужання.
«Швидко одужав Генрі Браун, який пропустив лише один тиждень роботи. Навпаки, Джон Дерворт і Агнес Молд хворіли набагато довше і були відсутні на роботі дев’ять тижнів».
У більшості випадків, тривалість хвороби становила від трьох до чотирьох тижнів, причому близько 75% селян поверталися до праці менш ніж через місяць. Це вражає, оскільки за правилами вони могли залишатися на лікарняному до року. Знайдені дані стосуються переважно заможних орендарів, які мали великі земельні ділянки. Дослідники схиляються до думки, що рівень добробуту впливав на шанс вижити — більш заможні люди могли краще убезпечити себе від ускладнень і вторинних інфекцій.
Важливість відкриття для історії та науки
Знахідка доповнює історичну картину Чорної смерті, підкреслюючи не лише масштаби втрат, а й приклади виживання. Селяни, які перенесли тяжку хворобу, змогли через кілька тижнів повернутися до праці, попри такі симптоми, як болючі бубони, кровохаркання і лихоманка. Це свідчить про неабияку стійкість середньовічних людей.
Історики раніше переважно зосереджувалися на жертвах пандемії, але тепер завдяки цим документам стає зрозуміло, що значна частина населення могла вижити навіть у найбільш критичних умовах.
Окрім цієї знахідки, наукова спільнота продовжує вивчати інші аспекти Чорної смерті. Наприклад, нещодавно дослідники спростували поширені міфи щодо її походження та виявили, що причиною пандемії могли бути потужні виверження вулканів, які сприяли розповсюдженню бліх — основних переносників інфекції.