Президент США Дональд Трамп опинився перед складним вибором щодо подальших дій у районі Ормузької протоки, що істотно впливає на стабільність усього Близького Сходу. Аналітики відзначають: будь-яке рішення американської адміністрації може спричинити серйозні геополітичні та економічні наслідки не лише для регіону, а й для всієї світової економіки.
Про це розповідає Finway
Загроза блокування Ормузької протоки та вплив на світову економіку
Як стверджують експерти, відступ США з Ормузької протоки може активізувати ядерні амбіції країн Перської затоки, що стане одним із найсерйозніших ударів по міжнародній безпеці за весь час існування Сполучених Штатів. Ситуація навколо протоки дедалі більше загострюється, поки Вашингтон намагається знайти вихід зі збройного конфлікту з Іраном. Припинення вогню або вихід США з конфлікту, на думку фахівців, призведе до втрати контролю над стратегічним маршрутом і запуску нового ланцюга викликів. Водночас силове вирішення потребує значних ресурсів і не гарантує успіху без комплексної операції на суходолі.
31 березня Дональд Трамп висловив намір залишити Іран упродовж декількох тижнів, а також закликав союзників самостійно дбати про свої енергетичні ресурси. Збереження статус-кво, коли США та Ізраїль завдають ударів по іранських об’єктах, а Тегеран вводить багатомільйонні збори за прохід суден, загрожує світовою економічною кризою.
“Якщо це триватиме ще два місяці, ми опинимося у глобальній рецесії. Тут немає альтернативи”, — заявив керуючий директор інвестиційної компанії PPHB Джим Віклунд.
За словами Віклунда, США перебувають на межі кредитної кризи та стрімкого зростання інфляції. Часткове відновлення руху в Ормузькій протоці не дасть бажаного ефекту — ціни на нафту й газ залишатимуться високими, особливо якщо Іран продовжить стягувати плату в розмірі 2 млн доларів із кожного судна. Світова спільнота не погодиться на довгострокову оплату проходу, а навіть після відкриття протоки ризикова премія залишиться суттєвою.
Віклунд вважає, що США мають лише два варіанти: розміщення наземних військ для контролю над стратегічною протокою, через яку проходить близько 20% постачань нафти та енергоносіїв, або ж погодитися на перемир’я, що навряд чи буде довготривалим. На його думку, Трамп повинен діяти оперативно.
Ескалація конфлікту та зростання цін на енергоресурси
Колишній енергетичний радник адміністрації Джорджа Буша-молодшого, засновник Rapidan Energy Group Боб Макнеллі наголошує: вихід США без встановлення контролю над Ормузькою протокою стане безпрецедентною зовнішньополітичною поразкою, «яка перевершить навіть втрати у В’єтнамі».
Від початку конфлікту із Іраном ціни на пальне у США значно зросли. На кінець березня середня вартість галона бензину перевищила 4 долари, що стало рекордом з 2022 року, а в штатах Каліфорнія, Орегон і Гаваї ціна сягнула понад 5 доларів. У азійських країнах спостерігається дефіцит енергоносіїв, а в Європейському Союзі вже фіксують випадки нестачі пального. Очікується, що у квітні попит на нафту може суттєво скоротитись.
30 березня Трамп пригрозив «повністю знищити» іранську енергетичну та водну інфраструктуру в разі подальшого блокування протоки, а також розкритикував союзників за відсутність підтримки.
У відповідь Китай і Пакистан запропонували п’ятиблоковий мирний план, основним пунктом якого є якнайшвидше відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Головний економіст Rystad Energy Клаудіо Галімберті прогнозує, що найближчими тижнями настане нестійке перемир’я, оскільки нині через протоку проходить лише близько 5% звичних обсягів морських перевезень. Галімберті вважає, що світ зіткнеться з «дуже інфляційним сценарієм», в якому ціни на нафту можуть перевищити 100 доларів за барель навіть при частковому відновленні поставок.
Перспективи врегулювання і геополітичні наслідки
На думку експертів, залучення американських наземних сил до операцій у регіоні — найбільш реалістичний варіант для стабілізації ситуації. Водночас Трамп наразі більше демонструє політичну позицію, ніж ухвалює остаточні рішення.
Макнеллі вважає, що інші сценарії розвитку подій можуть бути ще більш ризикованими. Арабські держави Перської затоки та Ізраїль навряд чи погодяться на довгострокове домінування Ірану в Ормузькій протоці, тому ймовірність нового конфлікту залишається високою. Це означатиме фактичну відмову США від «додатку Рейгана» до доктрини Картера, яка передбачала військовий захист американських інтересів у регіоні. У разі послаблення впливу США у регіоні, активізуватися можуть Китай або росія.
1 квітня Трамп повідомив, що новий президент Ірану запропонував перемир’я, підкресливши, що цей лідер «набагато менш радикальний і набагато розумніший, ніж попередник». Проте американський президент наразі не готовий погодитися на пропозицію. Тим часом у Європейському Союзі через нафтову кризу, спричинену війною у Перській затоці, готуються до тривалих економічних потрясінь. Єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен порівняв поточну ситуацію з пандемією Covid-19, підкресливши серйозність викликів для європейської економіки.