США та Китай знову опинилися на порозі масштабної торгової війни, яка може серйозно вплинути на економіки обох країн і загрожує глобальному економічному зростанню. Останні події свідчать про посилення напруги між двома найбільшими економіками світу, які вдаються до взаємних тарифів і обмежень на експорт стратегічно важливих ресурсів.
Про це розповідає Finway
Нові обмеження Китаю та відповідь США
Нещодавно Китай оголосив про суттєве розширення експортних обмежень на рідкоземельні мінерали й магніти, які мають важливе значення для виробництва сучасної електроніки, електромобілів, а також для оборонної промисловості США. Пекін додав п’ять нових позицій до вже чинних семи, посилюючи контроль над експортом цих матеріалів.
У відповідь президент США Дональд Трамп запровадив нові 100-відсоткові тарифи на китайські товари та посилив обмеження на експорт до Китаю критично важливих технологій. Також Трамп пригрозив скасуванням запланованої зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном, яка мала відбутися наприкінці місяця під час саміту азійських лідерів у Південній Кореї.
Обидві сторони залишили собі простір для маневру: Китай відклав дію нових обмежень до 1 грудня, а США – до 1 листопада. Це свідчить про те, що сторони займають жорсткі переговорні позиції, намагаючись зміцнити свої позиції шляхом ультиматумів.
Глобальні наслідки та стратегічна залежність
Аналітики відзначають, що останні кроки можуть позначити початок нової епохи напруження між США і Китаєм – від конкурентної співпраці до відкритого протистояння. Китай контролює близько 70% світового видобутку рідкоземельних металів і 90% їхньої переробки, тож його вплив на цей ринок був очікуваним. Водночас Китай залишається залежним від США у сфері напівпровідників і програмного забезпечення, необхідних для розвитку штучного інтелекту.
США прагнуть зменшити залежність від Китаю, шукаючи альтернативні джерела рідкоземельних елементів у країнах з багатими природними ресурсами, серед яких Україна, Демократична Республіка Конго, М’янма та Венесуела. Проте видобуток і переробка цих матеріалів пов’язані з екологічними й політичними труднощами, а власна переробна інфраструктура США значно відстає від китайської.
На сьогодні США експортують до Китаю до 95% своїх рідкоземельних матеріалів для подальшої переробки, оскільки це економічно вигідніше. Розвиток власних потужностей може зайняти більше десяти років через складність дозвільних процедур.
Перед загостренням обидві сторони демонстрували певну готовність до компромісу: Трамп скасував поставки озброєння Тайваню на 400 млн доларів і дозволив експорт чипів для штучного інтелекту до Китаю. У відповідь Пекін посилив контроль над прекурсорами для виробництва фентанілу й схвалив угоду щодо частки американського консорціуму в TikTok.
“Жорстока правда полягає в тому, що в доступному для огляду майбутньому США і Китай залишаться взаємозалежними. Торгова війна не вигідна жодній зі сторін. Оскільки “розлучення” малореальне – принаймні найближчим часом, – Вашингтону і Пекіну краще повернутися до переговорів”.
Однак за цією дипломатією криється масштабна боротьба за вплив і військову перевагу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, що може визначити хід XXI століття. Експерти наголошують: попри зростаючу напруженість, повне роз’єднання економік є малоймовірним, і сторони змушені шукати компроміс за столом переговорів.