Протягом 10 березня російські війська здійснили майже 50 атак на три райони Дніпропетровської області, застосовуючи авіабомби, безпілотники й артилерію. Про це повідомив очільник обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.
Про це розповідає Finway
Масштаб руйнувань у Синельниківському та Криворізькому районах
У Синельниківському районі під ворожий вогонь потрапили Покровська, Маломихайлівська та Межівська громади. Внаслідок обстрілу загинула 70-річна жінка, серйозно пошкоджено ліцей та приватний житловий будинок.
У Криворізькому районі через атаки постраждали база відпочинку, об’єкти інфраструктури, сонячні батареї та мікроавтобуси. Раніше стало відомо, що в Нікопольському районі поранення отримали дев’ятеро осіб, серед яких — чотирирічна дитина. В цілому по області пошкоджено низку підприємств, інфраструктурних об’єктів, адміністративних будівель, житлових будинків, автозаправну станцію та автомобілі.
Систематичні атаки та ознаки геноциду
«На Синельниківщині під ударом були Покровська, Маломихайлівська та Межівська громади. Загинула 70-річна жінка. Понівечені ліцей та приватний будинок».
Російські військові регулярно застосовують різні види озброєння — ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню — для атак на українські міста й цивільну інфраструктуру по всій країні.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації, підкреслюючи їх цілеспрямований характер. Обстріли систем життєзабезпечення населення, медичних закладів, електро- та водопостачання, а також інші дії, спрямовані на позбавлення людей базових умов для життя, мають ознаки геноцидних дій.
Зокрема, керівництво росії неодноразово публічно заявляло про відсутність української нації, закликало до її знищення, а також здійснює цілеспрямовані обстріли закладів освіти, культури, інфраструктури. Крім того, фіксуються випадки депортації дітей, знищення українських книг та артефактів на окупованих територіях.
Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена у 1948 році, зобов’язує країни-учасниці запобігати актам геноциду та карати за них як у воєнний, так і в мирний час. Відповідно до Конвенції, геноцидом вважаються дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Серед ознак геноциду — вбивство представників групи, заподіяння їм тяжких ушкоджень, створення нестерпних умов для життя, перешкоджання дітонародженню та насильницьке переміщення дітей.
Попри це, керівництво росії заперечує будь-яку відповідальність за удари по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, а також за загибель та поранення мирних жителів.