Промисловий сектор російської федерації у 2025 році перейшов у фазу структурної стагнації після нетривалого підйому, що був викликаний різким збільшенням оборонних видатків у 2023–2024 роках.
Про це розповідає Finway
Низькі темпи зростання та вплив санкцій
За період із січня по листопад 2025 року приріст обсягу промислового виробництва в рф склав лише 0,8% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це свідчить про майже повну втрату економічного імпульсу, що відбувається на тлі посилення міжнародних санкцій, високої облікової ставки та помітного скорочення приватних інвестицій.
Фактично позитивну динаміку забезпечує лише вузьке коло промислових галузей, які тісно інтегровані у виконання державного оборонного замовлення. Інші ж сегменти промисловості відчувають серйозний спад, що поглиблює структурні дисбаланси російської економіки.
«Така концентрація зростання маскує системний спад у цивільних сегментах економіки та поглиблює структурні дисбаланси», – зауважують у СЗР.
Дисбаланс бюджетних витрат і деградація цивільної галузі
Ключовим фактором підтримки промислового виробництва залишаються масштабні бюджетні вливання. У 2025 році видатки бюджету рф на оборону перевищили 172 млрд доларів США, тоді як на розвиток економіки було спрямовано лише близько 56,1 млрд доларів. Причому більша частина цих коштів (50–70%) фактично спрямована на потреби оборонно-промислового комплексу, що ще більше підсилює залежність промисловості від державних ресурсів і звужує можливості для ринкової конкуренції.
Більшість підприємств переробної промисловості, які не залучені до виконання оборонних контрактів, опинилися у фазі спаду. Відчутне скорочення виробництва спостерігається у металургії, хімічній промисловості, машинобудуванні та харчовому секторі. Особливо значним став обвал у випуску цивільної машинобудівної продукції: від тракторів і бульдозерів до пасажирських вагонів, ліфтів та автомобілів. Такі тенденції свідчать про серйозне скорочення внутрішнього інвестиційного попиту.
Модель економічного розвитку рф, що базується на різкому зростанні оборонних видатків, є нестійкою. Збереження високої облікової ставки разом із санкційним тиском перешкоджають залученню приватних інвестицій і впровадженню технологічних інновацій. За цих обставин навіть урядові прогнози зростання на 2026 рік виглядають декларативними, а не такими, що відображають реальний стан економіки.