Після початку широкомасштабної війни проти російської федерації Україна зіткнулася з надзвичайно гострою проблемою мінного забруднення. За оцінками експертів, від 23 до 25% української території потенційно забруднені мінами або нерозірваними боєприпасами — ці площі співмірні з територією Греції. Повне очищення може зайняти понад десятиліття навіть за умов постійної міжнародної підтримки та безперервної роботи саперів.
Про це розповідає Finway
Де ситуація найкритичніша та як триває розмінування
Особливо складна ситуація спостерігається у регіонах, де проходили активні бойові дії або тривала окупація — це Київська, Харківська, Херсонська області та інші території, де російські війська перебували навіть нетривалий час. У багатьох звільнених населених пунктах, серед яких і Буча, сапери досі знаходять міни та нерозірвані снаряди, попри те, що ці місця були деокуповані ще у 2022 році. Роботи з розмінування проводяться постійно, однак масштаб проблеми та складність доступу до окремих ділянок уповільнюють темпи очищення.
За словами представників організації HALO Trust, будь-яка територія, де перебували російські війська, автоматично вважається потенційно небезпечною, і процес очищення може розтягнутися ще на понад 10 років. Подібний досвід вже мали інші країни, де наслідки воєн залишалися актуальними десятиліттями.
“Бойові операції можуть припинитися, але загроза від мін — тепер для пересічних жителів — залишається. Наприклад, команди “гуманітарного розмінування” в Афганістані досі видаляють такі міни, що залишилися після радянського вторгнення”, — пояснила спеціалістка з мін Юлія Чіколба.
Технології та масштаби роботи саперів
Для пришвидшення процесу розмінування Україна активно впроваджує новітні технології. Ключову роль відіграє цифрова платформа GRIT, яка з використанням даних із дронів та штучного інтелекту визначає ділянки з найвищою ймовірністю мінування. Завдяки цій системі вже ідентифіковано понад 5000 гектарів пріоритетних для розмінування територій. Окрім того, дрони зі штучним інтелектом допомагають аналізувати фото- та відеоматеріали з повітря, що дозволяє знаходити вибухонебезпечні предмети з точністю до 70%. Паралельно українські інженери створюють роботизовані платформи для дистанційного розмінування.
У країні наразі працюють сотні саперних груп і близько 300 одиниць спеціалізованої техніки. Загалом до робіт залучено понад 130 сертифікованих операторів протимінної діяльності. Особлива увага приділяється сільськогосподарським землям, які необхідно якнайшвидше повернути до господарського використання. Проте розмінування залишається дорогим: очищення одного гектара обходиться приблизно у 4700 злотих, що значно ускладнює темпи робіт.
Проблема ускладнюється й тим, що вибухонебезпечні предмети часто маскують під звичайні речі — уламки, сміття чи природні елементи. Окрім того, російські війська продовжують дистанційне мінування населених пунктів, зокрема у Херсонській області. З’явилися й нові виклики — безпілотники, що скидають малопомітні міни типу «Пряник», які становлять особливу небезпеку для цивільних навіть у тилових районах.
Окремо наголошується, що росія, як і низка інших країн, не є учасницею Оттавської конвенції, яка забороняє використання протипіхотних мін. Україна, навпаки, раніше виконувала вимоги угоди й знищувала запаси мін, але після початку повномасштабної агресії була змушена змінити підхід до оборони, розпочати власне виробництво боєприпасів та отримувати їх від партнерів. На тлі російської загрози низка європейських країн, серед яких Польща, Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія, також переглянули свою позицію щодо цієї конвенції.