Світовий ринок сталі опинився перед серйозними викликами через загострення ситуації на Близькому Сході, що спричинило перебої з судноплавством через Ормузьку протоку. Ця стратегічна водна артерія відіграє ключову роль у постачанні китайської сталі до країн Перської затоки, а нинішня ескалація створює ризики для глобальних ланцюгів постачань металопродукції.
Про це розповідає Finway
Вплив на експорт та логістику
Після загострення ситуації низка китайських сталевих експортерів припинила формувати нові пропозиції для клієнтів у регіоні, оскільки судноплавство через Ормузьку протоку стало проблематичним. Вартість фрахту зростає, а страхові компанії масово скасовують покриття вантажів. За даними аналітиків та учасників ринку, відсутність доступних суден обмежує експорт до країн поблизу Перської затоки. Це вже змусило багатьох постачальників переглянути свої плани та тимчасово призупинити відправки.
Ормузька протока є життєво важливою для експорту китайської сталі, на яку минулого року припадало близько 16% усього закордонного продажу металопродукції з КНР. Експерти вважають, що у короткостроковій перспективі обсяги постачань сталі з Китаю до Близького Сходу можуть різко впасти, що призведе до тиску на внутрішній ринок та зниження цін.
Потенціал для глобальних змін
Загострення конфлікту на Близькому Сході може спровокувати не лише скорочення поставок сталі, а й порушення логістичних маршрутів, зростання фрахтових ставок, страхових премій і виробничих витрат. Експерти зазначають, що потенційна відсутність іранських постачань також відчутно вплине на доступність сталевих напівфабрикатів, адже у 2024 році Іран експортував у середньому близько 250 тис. тонн заготовок і слябів щомісяця.
«Трейдери з країн GCC зазначають, що закриття Ормузької протоки може призвести до претензій щодо форс-мажору стосовно вже заброньованих вантажів. Кілька покупців з ОАЕ заявили: відправлення, заплановані на цей тиждень, були призупинені. Інші ж повідомили, що нових угод щодо сталі не укладають, оскільки постачальники переоцінюють ризики».
Регіон Близького Сходу нині набуває дедалі важливішого значення на світовому ринку сталі, зокрема завдяки зростанню виробничих потужностей у країнах Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC) та відсутності багатьох регіональних і міжнародних обмежень. Це робить регіон важливим ринком не лише для Китаю, а й для інших азійських постачальників.
Порушення ланцюгів постачань вже впливають на нові контракти: частина покупців з ОАЕ повідомляє про призупинення запланованих відправлень, а нові угоди відкладаються через переоцінку ризиків. Такі перебої можуть поставити під загрозу і нові торгові потоки до ЄС, особливо з Саудівської Аравії й ОАЕ, чиї металопродукти користуються винятками з європейських захисних заходів. У другій половині 2025 року до ЄС імпортували близько 165 тис. тонн саудівського гарячекатаного прокату та 130 тис. тонн гарячеоцинкованого прокату з ОАЕ, однак ці постачання можуть бути обмежені вже у першій половині 2026 року.
Також зберігаються побоювання щодо можливого впливу ширшої ескалації на перевезення через Червоне море, що додатково підвищує ризики для світових ринків.
Окрім сталі, ситуація може позначитись і на ринку заліза прямого відновлення (DRI), особливо у ЄС, де виробники DRI на газовій основі зазнають зростання витрат на фоні підвищення цін на скраплений природний газ. Якщо дефіцит СПГ збережеться, це призведе до подальшого зниження маржі для європейських виробників, а виробники Близького Сходу можуть зіткнутися з додатковими витратами через нестабільність енергетичної інфраструктури.
Вартість фрахту та страхування впливає і на потоки брухту чорних металів та марганцевої руди до Індії. Зростання логістичних витрат сприятиме підвищенню цін на сировину, навіть якщо фізичні постачання залишатимуться доступними.