Передача коштів або цінних речей у борг вимагає дотримання чітких юридичних процедур для захисту інтересів усіх учасників угоди. Ключовим документом у таких випадках виступає договір позики — домовленість, за якою одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальнику) гроші або речі, що визначені родовими ознаками. Позичальник, у свою чергу, зобов’язується повернути рівнозначну суму або аналогічні речі.
Про це розповідає Finway
Коли й як укладати договір позики
У Міністерстві юстиції України наголошують, що договір позики вважається укладеним з моменту фактичної передачі грошей чи речей. Якщо сума позики перевищує десятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або якщо позикодавцем виступає юридична особа (незалежно від суми), договір обов’язково укладається письмово.
Нотаріальне посвідчення угоди не є обов’язковим, однак сторони можуть звернутися до нотаріуса за власним бажанням для додаткового захисту домовленостей.
Розписка та відсотки за позикою
Доказом укладення договору та його умов може бути розписка позичальника про отримання коштів або речей. У розписці слід зазначити:
- дату та місце її складання;
- повні ідентифікаційні дані обох сторін (ПІБ, паспортні дані, адреси);
- предмет позики, суму боргу (для грошей — цифрами і прописом, із зазначенням валюти; для речей — найменування, кількість, вагу тощо);
- строк і порядок повернення позики;
- умови передачі та можливі санкції за порушення;
- підписи сторін.
Договір може бути як процентним, так і безпроцентним. Якщо розмір відсотків не прописано, застосовується облікова ставка Національного банку України. Договір позики є безпроцентним, якщо:
- він укладений між фізичними особами на невелику суму (до 50 неоподатковуваних мінімумів);
- не пов’язаний із веденням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін;
- позичальникові передаються речі, визначені родовими ознаками.
Обов’язки позичальника та повернення позики
Позичальник має повернути суму позики або речі у строк, зазначений у договорі. Якщо строк не встановлено, повернення повинно відбутися протягом 30 днів з моменту вимоги позикодавця. Позика вважається поверненою після фактичної передачі речей або зарахування коштів на рахунок позикодавця.
«Якщо позичальник не повертає позику вчасно, він зобов’язаний сплатити неустойку — вона нараховується від дня, коли речі або гроші мали бути повернуті, до фактичної дати повернення, незалежно від сплати відсотків».
У разі прострочення окремої частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення залишку боргу й нарахованих відсотків.
Позичальник може намагатися оскаржити договір, стверджуючи, що гроші фактично не отримував. Проте, якщо є письмовий договір або розписка, суд не розглядатиме свідчення свідків, окрім випадків, коли доведено, що правочин був укладений під примусом чи шляхом обману.