Питання перепоховання видатних українців за кордоном, зокрема Степана Бандери, актуалізувалося у зв’язку з ініціативою створення Національного пантеону в Україні. Однак реалізація таких рішень значною мірою залежить від правових норм країни, де похована особа. У випадку з Бандерою, який похований на кладовищі у Мюнхені, процедура має низку обмежень.
Про це розповідає Finway
Правові нюанси перепоховання в Німеччині
За інформацією міської служби кладовищ Мюнхена, перенесення могили можливе лише за наявності вагомої підстави та за згодою родичів і власника права на місце поховання. Виняткові обставини, такі як об’єктивна неможливість родичів доглядати за могилою з поважних причин, можуть бути розглянуті судом. При цьому, навіть значна відстань між місцем проживання родичів і могилою, наприклад 500 кілометрів, не вважається самостійною причиною для перепоховання.
У Німеччині діє принцип «спокою померлого», який має конституційний статус і захищає місце поховання від змін без суттєвих підстав. Крім того, враховується воля самої особи, якщо є докази її бажання щодо перепоховання.
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою», – повідомили Радіо Свобода у міській службі кладовищ Мюнхена.
Життєвий шлях Степана Бандери
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині. Він став одним із лідерів Організації українських націоналістів під час навчання у Львівській політехніці. Відомий своєю боротьбою за права українців, Бандера організував у Львові замах на радянського дипломата Майлова у відповідь на політику голодомору, а також керував підготовкою вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, ініціатора «пацифікації» українців у Галичині та Волині. За ці дії Варшавський суд засудив Бандеру до страти, яку згодом замінили на довічне ув’язнення.
30 червня 1941 року він став одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української державності у Львові. Це рішення не було погоджене з окупаційною владою, через що Бандера був заарештований гестапо та відправлений до концтабору Заксенгаузен, де перебував понад три роки.
Степан Бандера загинув 15 жовтня 1959 року у Мюнхені від рук агента КДБ Богдана Сташинського.