Шлюб в Україні визначається як офіційний сімейний союз між жінкою та чоловіком, що реєструється в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання разом без укладення шлюбу не надає парі прав та обов’язків подружжя.
Про це розповідає Finway
Вимоги до укладання шлюбу та обмеження
За українським законодавством, укласти шлюб можуть особи, яким виповнилося 18 років. В окремих випадках, якщо особа досягла 16 років, суд може дозволити шлюб, якщо це відповідає її інтересам. Водночас Сімейний кодекс України містить чіткі заборони на укладення шлюбу між певними категоріями осіб через біологічні чи соціальні причини.
Стаття 26 Кодексу чітко визначає категорії осіб, які не мають права перебувати у шлюбі між собою:
- Родичі прямої лінії споріднення (батьки й діти, діди й онуки, прадід чи прабаба та правнуки);
- Рідні (повнорідні або неповнорідні) брат і сестра, включно з тими, хто має спільних лише одного з батьків;
- Двоюрідні брат і сестра, а також рідні тітка, дядько із племінниками чи племінницями;
- Усиновлювач та усиновлена ним дитина (виняток – якщо усиновлення скасовано);
Кодекс також передбачає, що за рішенням суду може бути дозволений шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені одним і тим самим усиновлювачем.
Підстави для визнання шлюбу недійсним
Якщо виявиться, що шлюб укладено всупереч законодавчій забороні, такий шлюб може бути визнаний недійсним. Згідно зі статтею 39 Кодексу, шлюб, зареєстрований між родичами прямої лінії споріднення або між рідними братом і сестрою, є недійсним автоматично.
«Шлюб між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п’ятою статті 26 цього Кодексу, може бути визнаний недійсним за рішенням суду».
Під час розгляду справи суд враховує обставини, серед яких – тривалість спільного проживання, характер стосунків, а також чи були порушені інтереси когось із подружжя або інших осіб. Важливо, що шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо дружина вагітна або у подружжя народилася дитина (стаття 41).
Позов про визнання шлюбу недійсним можуть подавати подружжя, інші особи, чиї права порушено, батьки, опікуни, піклувальники дитини, а також прокурор. Шлюб, визнаний недійсним, вважається таким від дня державної реєстрації (стаття 44).
Наслідки недійсності шлюбу
Недійсний шлюб не створює для осіб прав та обов’язків подружжя, а також інших прав, визначених законом для подружжя. Якщо під час такого шлюбу було набуте майно, воно належить на праві спільної часткової власності, а розмір часток визначається залежно від внеску кожного у його придбання.
Аліменти, отримані під час недійсного шлюбу, підлягають поверненню, якщо вони були сплачені без достатньої правової підстави, не більше ніж за останні три роки. Особа, яка проживала у житловому приміщенні партнера через недійсний шлюб, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена.
Зміна прізвища у зв’язку з недійсним шлюбом не вважається такою, що має достатню правову підставу. Якщо особа знала про перешкоди до укладення шлюбу і приховала це, правові наслідки недійсності застосовуються саме до неї (стаття 45).
Коли особа не знала і не могла знати про існування перешкод, вона має право на:
- поділ майна, набутого під час недійсного шлюбу, як спільної сумісної власності;
- проживання в житлі, куди в’їхала у зв’язку з таким шлюбом;
- одержання аліментів згідно із статтями 75, 84, 86 і 88 Кодексу;
- збереження прізвища, обраного під час реєстрації шлюбу (стаття 46).
Недійсність шлюбу не впливає на взаємні права та обов’язки батьків і дитини, яка народилася у такому шлюбі (стаття 47).