Сучасний ринок праці вимагає від компаній гнучкості в організації робочого процесу, що призводить до впровадження режиму ненормованого робочого дня (НРД). Такий підхід стає все більш популярним, адже він дозволяє працівникам виконувати свої обов’язки поза стандартним графіком.
Про це розповідає Finway
Ненормований робочий день, хоча й не має чіткого визначення в Кодексі законів про працю України, згадується у Законі України «Про відпустки» як підстава для отримання додаткової відпустки. Офіційне визначення НРД можна знайти в Рекомендаціях № 7: це особливий режим роботи, при якому неможливо чітко визначити тривалість робочого процесу.
Хто може працювати за ненормованим графіком?
Зазвичай, до категорії працівників з ненормованим робочим днем належать ті, хто часто виконує завдання поза стандартними робочими годинами. Серед таких професій можна виділити директорів компаній, експедиторів та водіїв.
Відповідно до законодавчих норм, ненормований робочий день може бути встановлений для трьох основних категорій працівників:
- Ті, чия праця не підлягає точному обліку в часі.
- Особи, робочий час яких ділиться на частини невизначеної тривалості.
- Працівники, які самостійно планують свій робочий час.
Список конкретних посад, для яких можливо встановлення ненормованого робочого дня, має бути чітко прописаний у колективному договорі підприємства. НРД може застосовуватись незалежно від місця роботи, чи то в офісі, чи дистанційно.
Відмінності ненормованого робочого дня від понаднормової роботи
Ненормований робочий день відрізняється від понаднормової роботи низкою важливих аспектів:
- НРД встановлюється заздалегідь, тоді як понаднормова робота — це виняткові випадки.
- Для понаднормової роботи існують серйозні обмеження: необхідний дозвіл профспілки, заборони для певних категорій працівників, а також обмежена максимальна тривалість. Натомість для НРД таких обмежень немає.
- Понаднормова робота оплачується у подвійному розмірі, в той час як робота в умовах ненормованого робочого дня компенсується лише додатковою відпусткою до 7 днів.
Для працівників з ненормованим робочим днем поширюється загальний графік роботи компанії. Роботодавець не має права постійно залучати їх до роботи понад встановлену тривалість. Додаткова робота може бути допустимою лише у випадках термінового завершення завдань у рамках посадових обов’язків.
У колективному договорі можна встановити допустиму кількість годин перепрацювання. Згідно з законом, єдина обов’язкова компенсація за ненормований робочий день — це додаткова щорічна відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Однак роботодавець має право встановити додаткові виплати за власним бажанням, які мають бути зафіксовані у трудовому або колективному договорі.