5 моделей економічної поведінки

Прагнення отримати професію і самореалізуватися є у всіх. І в цьому допоможе ще і вибір конкретної економічної поведінки, яка залежить від обраної моделі. Розглянемо кілька з них, щоб мати можливість порівняти.

Перша модель економічної поведінки – це максимум доходу за допомогою такої ж великої віддачі у питанні праці. Визначити для себе актуальність даної моделі можна тільки дізнавшись про деякі показники:

– рівень складності виконуваної роботи – дуже високий. Це означає, що більшу частину вашого життя буде займати саме робота. Якщо такий варіант вас влаштовує, то вивчайте інші показники;

– час зайнятості теж великий – більше 50 годин на тиждень;

– і третій показник цієї моделі економічної поведінки – вплив позаекономічних змін. Він теж, до речі, знаходиться на високому рівні.

Що ж, люди, які вибирають такий варіант, мають деяку перевагу над іншими. Оскільки роботодавець завжди зможе цю людину затримати на роботі трохи довше, адже орієнтується тільки на фізичних рамках і можливостях. Той, кому потрібна така планка, зможе явно до неї дотягнути. Але якщо ви занадто самовпевнені і знаєте, що не зможете таке реалізувати, то шукайте іншу модель. Ту, що більш підходить саме вам.

Ось, наприклад, є інша модель поведінки економічної. Максимум доходу, але вже за допомогою середнього рівня праці. Саме ця модель є найбільш популярною і поширеною. Час зайнятості при такій моделі займає не менше 30 годин на тиждень, але робота вся виповнюється на середньому рівні, не доходячи до досконалості. Проте, тут існує найбільш високий рівень позаекономічних змін.

Перевагою такого працівника є те, що йому завжди під силу виконання тієї роботи, яка вимагає певної кваліфікації. Такі працівники зазвичай володіють унікальними знаннями і навичками. З приводу недоліків, то це невміння пристосовуватися до чогось нового. Такі, можливо, і зможуть, щось нове вивчити, але їм все ж більш звичним варіантом є те, що вони робили раніше.

Третій варіант економічної поведінки можна навіть в деякій мірі назвати споживчим варіантом. Це пов’язано з тим, що людина прагне заробляти той же максимум, але ось тільки ціною мінімальної праці. Виконання роботи в цій моделі не вимагає кваліфікації взагалі або вона знаходиться на низькому рівні. Зайнятість може коливатися від 30 до 40 годин, при цьому переважає достатній рівень позаекономічних змін.

В основному, заробляти багато такі працівники можуть завдяки тому, що збирають багато інформації, але вони не займаються занадто важливими справами і документацією. Перевагою таких працівників є хіба те, що вони дуже товариські й здатні виконувати ті функції в компанії, які вимагають неформальної комунікації. Недоліків трохи більше. В основному, такі люди мають низьку життєву активність і часто страждають депресією. Ці люди часто мають високу самооцінку, яка нічим більше не підкріплена.

Четвертий варіант передбачає вже середній дохід, але ціною максимальної праці. З одного боку це трохи нелогічно, але такі працівники мають дуже високий потенціал, який потім можуть гарненько розвинути і перейти від цієї моделі економічної поведінки до першої, про яку ми говорили. Оскільки такі люди працюють теж більше 50 годин на тиждень і є високий рівень позаекономічних змін.

Єдина відмінність між першою і четвертою моделлю в тому, що ця вимагає середнього рівня складності виконуваної роботи. Але знову ж, такі люди мають високий потенціал і при бажанні можуть його розвинути. З цього випливає недолік такого працівника – він не може бути стабільним, він жадає змін і завжди йде їм назустріч.

Остання, п’ята модель економічної поведінки – мінімум доходу і мінімум рівня праці. Зайнятість, в цілому, становить не менше 30 годин на тиждень. Робота виконується на середньому рівні й узагалі відсутні позаекономічні зміни. Такі працівники орієнтовані саме на стабільність, яка не вимагає багато сил, високої кваліфікації та творчого потенціалу.

5 моделей економічної поведінки