Чому вибачатися – це погана звичка?!

Вибачте за те, що зайняв ваш час. Вибачте за запізнення. Вибачте, я не зміг пояснити так, як треба. Чи знайомі вам всі ці фрази? Чи часто ви їх вживаєте у повсякденному житті? Мені здається, що завжди, оскільки ми так привчені. Навіщо вибачатися за те, що від вас і так не залежало. Хіба не легше говорити: «спасибі, що почекали», «спасибі за те, що знайшли час вислухати» або ж «спасибі, що вникли в те, що я розповідав». Дякувати куди приємніше, ніж вибачатися. Ви можете вибачитися за те, що на ногу наступили, але якщо ви не виправдали очікування людей щодо вас, то скажіть спасибі за те, що вірили у результат.

Але чому ж це так погано? Як ця звичка діє на нас і чому сприяє в житті? І чи сприяє взагалі? Іноді ця звичка є результатом нашого виховання. І говорити, що погано вибачатися за серйозні порушення не можна. Але не потрібно це робити тільки тому, що хочемо трошки згладити шорсткість своїх вчинків, що не були зроблені спеціально.

Причина у тому, що коли ви приносите комусь свої вибачення, то автоматично починаєте акцентувати увагу на всіх негативних моментах. Можливо, що до того періоду, коли ви не вибачилися, ніхто нічого і не помітив. А тепер на вас подивляться з якимось презирством і скажуть вголос всім відому фразу «Таакк…». Ви ж і так знаєте, що вона означає.

По-друге, якщо ви починаєте вибачатися, то значить, що визнаєте свою помилку. Хоча ви, припустимо, не винні у тому, що транспорт не їхав або ж що застрягли у ліфті. Ви стаєте уразливим і слабким в очах інших. І якщо раніше ви прокручували ситуацію в голові, і це все виглядало добре, то зараз ви відчуваєте себе приниженим. Відчуття неідеальної вас буде просто переслідувати після цього. А навіщо залишати після себе неприємний осад?!

Третій, дуже спірний факт. Чому? Та тому, що є категорія людей, яким подобається бути в такому стані. Коли ви вибачаєтеся, то провокуєте у інших людей жалість по відношенню до вашої персони. Хтось почне вас заспокоювати і ви відновите баланс люб’язностей. Меншість трохи вас підбадьорить. Ну а безліч, якщо і скаже щось у формі жалю або подібне, то залишить за собою шлейф негативу. Адже всі сказані слова будуть нещирими, і ви це обов’язково відчуєте.

Особисто я вважаю, що у такому випадку, кращою альтернативою вибачень служить подяка. Як вона діє? А дуже просто. Після подяки відразу ж з’являється якийсь позитивний настрій. І що найголовніше – не тільки у вас. Ви себе будете почувати більш спокійно. Вам не доведеться вислуховувати від усіх нещирі співчуття, підтримку або слова, що нібито підбадьорюють.

Ви себе звільняєте від ланцюга негативу і неприємних ситуацій в подальшому. Та й люди, які вас оточують, теж на це будуть дивитися з позитивом. І замість того, щоб в обід обговорювати причину вашого запізнення і сміятися над цим, колеги будуть думати: «Як же оригінально сказав. Треба взяти собі на замітку».

У вас не повинно бути в житті жалю з приводу кожного вчиненого вами вчинку. Якщо в той момент ви так зробили, значить, вам було це потрібно. Мова, безумовно, не йде про якісь там підстави колег і щось інше в негативному ключі. Йдеться про запізнення, наприклад. Ви могли спізнитися, але встигли перевести бабусю через перехід. А доброту, мені здається, ще не скасовували. Якщо ж у когось є інша думка з цього приводу, то це вже не ваші проблеми. Зате ви залишили після себе шлейф приємностей і доброти.

Чому вибачатися – це погана звичка?!