Туреччина значно обмежила закупівлі російської нафти Urals у листопаді на тлі посилення західних санкцій щодо енергоресурсів з росії. Турецькі нафтопереробні заводи дедалі активніше переходять на альтернативні сорти сировини, зменшуючи свою залежність від російських постачань.
Про це розповідає Finway
Скорочення поставок Urals і диверсифікація імпортних потоків
У листопаді щоденний обсяг імпорту нафти Urals до Туреччини знизився на 100 тисяч барелів порівняно з жовтнем. Ще в червні цього року Туреччина досягала майже максимуму за кілька місяців, імпортуючи близько 400 тисяч барелів на добу. Такий тренд спричинений не лише санкціями, а й підготовкою до запровадження заборони ЄС на купівлю пального з російської нафти, яка набуде чинності наприкінці січня 2026 року. На цьому фоні турецькі компанії нарощують закупівлі казахстанської нафти CPC Blend і KEBCO, а також іракської Basrah, поступово зменшуючи частку російської сировини в енергетичному балансі країни.
Індія переключається на нових постачальників
Індійські нафтопереробні підприємства також шукають альтернативу російській нафті, реагуючи на обмеження, які посилилися з боку США. Нещодавно Індія організувала постачання сирої нафти з Гаяни – це перший подібний маршрут з 2021 року. Очікується, що нові партії нафти прибудуть до Індії у січні 2026 року, що стане важливим кроком у диверсифікації енергопостачання країни.
Згідно з інформацією української розвідки, росія та В’єтнам вдаються до схем обходу обмежень на експорт російської нафти. Для цього країни укладають угоди, які дозволяють створювати дочірні структури у третіх країнах, що відкриває можливості для маскування походження нафти та експорту її під виглядом в’єтнамської.
“Особливо показовим є закріплення в угоді мінімальної ціни реалізації нафти не нижче $75 за барель, що значно вище за цінову стелю у $47,6 за барель, яку країни ЄС запровадили в липні 2025 року”, – звернули увагу розвідники.