Енергетична система України переживає наймасштабнішу кризу за всю історію незалежності. Дефіцит електроенергії, складна економічна ситуація на ринку та ймовірне підвищення тарифів формують реальність, у якій наступна зима може стати найважчою для країни.
Про це розповідає Finway
Глибока енергетична криза: причини й наслідки
Станом на квітень 2026 року енергетика України перебуває у фазі структурного дефіциту. Попри відсутність масових блекаутів, система працює із суттєвими обмеженнями. Повернення графіків відключень навіть навесні стало тривожним дзвінком для населення та бізнесу. За словами Кирила Буданова, такого рівня складності енергетика ще не знала: країна вже стикається із суттєвим дефіцитом електроенергії, а майбутній опалювальний сезон може виявитися найважчим за всі роки незалежності.
Проблема полягає не лише у наслідках російських атак, хоча вони й призвели до втрати частини генеруючих потужностей. Відновлення енергетичної інфраструктури відбувається повільно, а темпи не відповідають зростаючим потребам економіки. Це призводить до того, що навіть у відносно спокійні періоди система працює без запасу міцності. Висока вартість електроенергії вже негативно впливає на конкурентоспроможність українських підприємств, змушуючи їх скорочувати виробництво.
У квітні повернення відключень світла було спричинене одразу кількома чинниками. Перегляд умов ціни на газ зробив частину електростанцій нерентабельними, скоротивши їхнє виробництво. Додатково знизився імпорт електроенергії, оскільки нові ринкові умови стали менш вигідними для підприємств. Одночасно сезонна ремонтна кампанія вивела з ладу частину енергоблоків, що, в умовах неповністю відновленої інфраструктури, створило додаткове навантаження на систему.
У результаті навіть незначний дефіцит електроенергії призводить до обмежень споживання. Тому енергетики вимушені знову вводити графіки відключень — вже не як екстрений захід, а для балансування системи.
«Україна входить у фазу структурного дефіциту електроенергії, який не зникне навіть без нових атак. І це ключовий виклик напередодні зими. Як попереджає Буданов, швидкого відновлення чекати не варто, а ситуація напряму залежатиме від перебігу війни та можливостей відбудови».
Вирішення кризи шукають у розвитку децентралізованої генерації — малих ТЕЦ і газових установок, розширенні альтернативної енергетики та збільшенні імпорту в пікові години. Однак ці заходи потребують часу, ресурси якого країна майже вичерпала.
Тарифи, газ і виклики для споживачів
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко зазначає, що перепони для розвитку нової генерації створює не лише війна, а й суперечлива державна політика. З 1 квітня в Україні було знижено прайс-кепи — граничні ціни на електроенергію, через що виробникам стало невигідно продавати електроенергію, а доходи обмежуються адміністративно. До того ж уряд скасував пільгові ціни на газ для нової генерації — за винятком прифронтових територій, що призвело до подорожчання палива і збитковості багатьох електростанцій.
Омельченко підкреслює, що газовий ринок залишається фактично монополізованим: понад 90% контролює державна компанія «Нафтогаз». Можливості для імпорту газу обмежені, а фінансові ресурси на закупівлю необхідних обсягів — недостатні. Це створює замкнене коло: для розвитку газової генерації потрібен газ, але його не вистачає і немає за що купувати.
За оцінкою експерта, без перегляду тарифів і переходу до більш ринкової моделі утримати систему буде дедалі складніше. Ціни вже не покривають реальної собівартості, тому підвищення тарифів стає неминучим. За прогнозами, ціна на газ для населення може зрости на 25%, а аналогічна ситуація можлива й на ринку електроенергії.
Експерт з питань ЖКГ та енергетики Олег Попенко також підкреслює, що економічна складова є визначальною у нинішній ситуації. Якщо раніше когенераційні установки отримували газ за змішаними цінами — близько 18 грн, то зараз вартість газу перевищує 25 грн, що суттєво змінює рентабельність генерації.
Попенко наголошує: когенераційні установки відіграють важливу роль у покритті пікових навантажень, але не здатні компенсувати всі втрати генерації. Їхня масова зупинка створює ризики для стабільності енергосистеми.
Важливим питанням є пошук балансу між інтересами виробників, теплопостачальних підприємств, «Нафтогазу» та споживачів. Будь-яке здешевлення газу для генерації, за словами експерта, означатиме, що різницю компенсують споживачі, що автоматично призведе до зростання тарифів. Вже зараз обговорюється можливість підняття тарифу з нинішніх 8 грн до 10–11 грн.
Попенко також звертає увагу на недостатню готовність до опалювального сезону, а темпи розвитку нової генерації залишаються низькими. Він скептично оцінює можливість повного захисту енергетичної інфраструктури, оскільки великі об’єкти залишаються вразливими до атак, а швидко створити повноцінну альтернативу у вигляді розподіленої генерації наразі неможливо.
Крім того, експерти попереджають про загрозу масштабної екологічної кризи після російського удару по ГАЕС, що спричинив витік технічної оливи у Дністер. За оцінками, у річку могло потрапити до 1,5 тонни мастила, що загрожує водопостачанню мільйонів людей в Україні та Молдові.